Розв’язання вправ та завдань до підручника «ГЕОМЕТРІЯ» 8 клас А. П. Єршової - 2017 рік
Розділ IІ. Подібність трикутників. Теорема Піфагора
§ 14. Застосування подібності трикутників
Пояснення
При розв’язуванні задач на подібні трикутники зверніть увагу на їх позначення, а саме на порядок розміщення вершин у назвах — назви відповідних рівних кутів повинні стояти на однакових місцях.
459. Якщо бісектриса ділить сторону у відношенні 1 : 2, то і дві інші сторони відносяться як 1 : 2, а проти більшої сторони лежить більший кут, тому кути, прилеглі до третьої сторони, не можуть бути рівними.
460. Якщо бісектриса, рівнобедреного трикутника ділить бічну сторону у відношенні 2 : 1, починаючи від основи, то основа в 2 рази більша за бічну сторону, а це суперечить нерівності трикутника.
461 . ABC — даний трикутник, ∠ABD = ∠CBD. AD = 2,8 см, DC = 3,2 см, AB = 4,5 см.

За властивістю бісектриси ![]()
462. ABC — даний трикутник, AB = 6 см, BC = 7 см, AC = 8 см, BD = 3 см.

∠BAD = ∠CAD, оскільки
за властивістю бісектриси трикутника.
463. ABC — даний трикутник, BD — бісектриса.

За властивістю бісектриси трикутника ![]()
![]()
Відповідь: 12 см.
б) АВ = 9 см, ВС = 6 см, АС = 10 см. Нехай AD = х, тоді DC = 10 - х.
![]()
Відповідь: 6 см і 4 см.
464. ABC — даний трикутник (АВ = ВС). AD — бісектриса.

За властивістю бісектриси трикутника
![]()
Відповідь: 3 см.
465. ABC — даний трикутник, BD - бісектриса.

За властивістю бісектриси трикутника ![]()
АС = AD + DC = 8 + 12 = 20 см. PΔABC = 45 см, тоді АВ + ВС = 45 - 20 = 25 см. Нехай АВ = х, тоді
тоді АВ = 10 см, ВС = 25 - 10 = 15 см.
Відповідь: 20 см, 10 см, 15 см.
466. Нехай ABC — даний трикутник (∠A = 90°), AD — бісектриса.

За властивістю бісектриси трикутника
Нехай DC = х, тоді BD = х + 5. Отже,
4х = 3х + 15; х = 15. Тоді DC = 15 см, BD = 15 + 5 = 20 см, ВС = DC + BD = 15 + 20 = 35 см. За теоремою Піфагора: АВ2 + АС2 = ВС2. Нехай t — коефіцієнт пропорційності, тоді: АВ = 4t, АС = 3t. Маємо: (4t)2+ (3t)2= 352; 16t2 + 9t2 = 1225; 25t2 = 1225; t2 = 49; t = 7.
АВ = 4 ∙ 7 = 28 см, АС = 3 ∙ 7 = 21 см.
Відповідь: 28 см, 21 см, 35 см.
467. Нехай ABC — даний трикутник (∠A = 90°). CD — бісектриса.

За властивістю бісектриси трикутника
Оскільки ВС > АС, то
АВ = AD + BD = 4 + 5 = 9 см. За теоремою Піфагора ВС2 = АВ2 + АС2, маємо: ![]()

Відповідь: 36 см.
468. Нехай ABC — даний трикутник (АВ = ВС). AD — бісектриса, ВН — висота. М — точка перетину AD і ВН.

За властивістю бісектриси трикутника з ΔАВН:
Нехай АВ = 5х, АН = 3х, ВН = 27,5 + 16,5 = 44 см. За теоремою Піфагора AH2 + НВ2 = АВ2; (3х)2 + 442 = (5х)2; 9х2 + 1936 = 25X2; 16X2 = 1936; X2 = 121; X = 11.
ВС = АВ = 5 ∙ 11 = 55 см, АН = 3 ∙ 11 = 33 см. За властивістю висоти рівнобедреного трикутника АС = 2 ∙ АН = 2 ∙ 33 = 66 см.
Із ΔABC за властивістю бісектриси трикутника
275 - 5BD = 6BD; 11BD = 275; BD = 25. DC = 55 - 25 = 30 см.
Відповідь: 25 см i 30 см.
469. Нехай ABC — даний трикутник (АВ = ВС). AD — бісектриса, ВН — висота. М — точка перетину AD і ВН.

За умовою ![]()
Із ΔАВН за властивістю бісектриси трикутника
Нехай МН — х, тоді ВМ = х + 4. Оскільки АВ = ВС, то
Оскільки ![]()
Із ΔАНВ за теоремою Піфагора
![]()
Тому
![]()
Відповідь: 64 см.
470. Нехай АВ і CD — хорди одного кола, які перетинаються в точці М. AM = 6 см, ВМ = 16 см, CM : MD = 3 : 2.
За теоремою про пропорційність відрізків хорд маємо: AM ∙ ВМ = CM ∙ DM. Нехай CM = 3х, тоді DM = 2х і 6 ∙ 16 = 3х ∙ 2х; 96 = 6х2; х2 = 16; х = 4 (см) => СМ = 3 ∙ 4 = 12 см, DM = 2 ∙ 4 = 8 см.CD = CM + DM = 12 + 8 = 20 (см).

Відповідь: 20 см.
471. Нехай АВ — діаметр кола, a CD — хорда цього кола, які перетинаються в т. М. За теоремою про пропорційність відрізків хорд маємо: СМ ∙ DM = AM ∙ ВМ. За умовою DM = 3 см, СМ = 4 см. Нехай AM = х, тоді ВМ = 3х і 4 ∙ 3 = х ∙ 3х; 3х2 = 12; х2 = 4; х = 2 см. Отже, AM = 2 см, ВМ = 3 ∙ 2 = 6 см.
![]()

Відповідь: 4 см.
472. Нехай АС — січна, а AM — дотична до кола з центром О в т. М.

За теоремою про пропорційність відрізків січної і дотичної маємо: АВ ∙ АС = AM2. АС = АВ + ВС = 4 + 5 = 9 (см), 4 ∙ 9 =АМ2, AM2 = 36, AM = 6 (см).
Відповідь: 6 см.
473. Нехай з точки А поза колом з центром О проведена дотична AM, М — точка дотику. АО = 39 см, AM = 36 см.

Проведемо радіус ОМ в точку дотику. За властивістю дотичної ОМ ⊥ AM. Отже, з ΔАМО за теоремою Піфагора AM2 + МО2 = АО2; MO2 = АО2 - AM2 = 392 - 362 = 225; R = МО = 15 (см).
Відповідь: 15 см.
474. Нехай ABC — даний трикутник (∠A = 90°). М ∈ АВ, MN ⊥ ВС, MN = AM = 8 см, АВ = 18 см.

Розглянемо ΔMNC і ΔМАС:
1. ∠MNC = ∠MAC = 90°.
2. MN = МА = 8 см за умовою.
3. МС — спільна.
=> ΔMNC = ΔМАС за катетом і гіпотенузою, отже, ∠АСМ = ∠NCM і СМ — бісектриса. За властивістю бісектриси кута трикутника ![]()
За теоремою Піфагора AC2 + АВ2= BC2;

Відповідь: 72 см.
475. Нехай ABC — даний трикутник (∠A = 90°), М ∈ АВ, MN ⊥ ВС, MN = AM.

ΔMNC = ΔМАС за катетом і гіпотенузою (див. впр. 474) => NC = АС.
а) Нехай BN = 3 см, NC = АС = 12 см, тоді за теоремою Піфагора АС2 + АВ2 = ВС2; 122 + АВ2 = (3 + 12)2; 144 + АВ2 = 225; АВ2 = 81; АВ = 9 см.
РΔABC = АВ + ВС + АС = 9 + 15 + 12 = 36 (см).
б) Нехай BN = 12 см, NC = АС = 3 см, тоді за теоремою Піфагора: АС2 + АВ2 = ВС2; 32 + АВ2 = 152; 9 + АВ2 = 225; АВ2 = 216; АВ = 2√54 = 6√6 (см).
РΔABC = 6√6 + 15 + 3 = 6√6 + 18 (см).
Відповідь: 36 см або (6√6 + 18) см.
476. Нехай ABC — даний трикутник, CD — висота.

За теоремою Піфагора з ΔCDA (∠D = 90°) АС2 = CD2 + AD2.
Із ΔCDB (∠D = 90°) ВС2 = CD2 + BD2. Знайдемо АС2 + ВС2, додавши почленно обидві рівності: АС2 + ВС2 = CD2 + AD2 + CD2 + BD2 = AD2 + BD2 + 2CD2, але за умовою CD2 = AD ∙ BD, отже, AC2+ BC2 = AD2 + BD2 + 2AD ∙ BD = (AB + BD)2 = АВ2. За теоремою, оберненою до теореми Піфагора, маємо ∠ACB = 90°.
477. Нехай ABC — даний трикутник (АВ = ВС), AD — висота.

За теоремою Піфагора з ΔАОС маємо: АС2 = AD2 + DC2, але AD2 = АВ2 - BD2, отже, АС2 = АВ2 - BD2 + ВС2. Оскільки АВ = ВС = BD + DC, то АС2 = (ВD + DС)2 - ВD2 + DС2 = ВD2 + 2ВD ∙ DС + DС2 - ВD2 + DС2 = 2ВD ∙ DС + 2DС2 = 2DС(ВD + DС) = 2DС ∙ ВС.
478. а) Нехай α, β і h — відповідно кути шуканого трикутника і висота, що проведена з вершини третього кута.

Аналіз. Якщо побудувати довільний трикутник з кутами α і β, то він буде подібний до шуканого за двома кутами.
Побудуємо висоту в цьому трикутнику і, використовуючи подібність трикутників, будуємо шуканий трикутник.
Побудова.
1. Побудуємо ΔA1B1C, де ∠A1 = α, ∠B1 = β.
2. Проведемо СН1 ⊥ A1B1.
3. Ha побудованій висоті відкладаємо СН = h.
4. Через Н проводимо пряму, паралельну А1В1. Точки А і В — точки перетину цієї прямої зі сторонами ∠C.
5. Послідовно з’єднуємо т. А, В і C.
Доведення. Оскільки АВ || А1B1 за побудовою, то ∠A = ∠A1 = α, ∠B = ∠B1 = β (як відповідні). Маємо в ΔАВС: СН = h — висота, ∠A = α, ∠B = β.
Задача має єдиний розв’язок, якщо α і β задовольняють теорему про суму кутів трикутника.
б) Нехай α — кут шуканого трикутника, l — його бісектриса і b : с = m : n, b і с — сторони, що утворюють кут α.

Аналіз. Якщо побудувати кут α і на його сторонах відкласти відрізки, пропорційні числам m і n, то отримаємо трикутник, який буде подібний до шуканого за двома сторонами і кутом між ними. Будуємо бісектрису кута α і використовуючи подібність, будуємо шуканий трикутник.
Побудова.
1. Будуємо ΔAB1C1, де ∠A = α, АВ1 = n, АС1 = m,
2. Проведемо бісектрису AL1.
3. Ha побудованій бісектрисі відкладаємо AL = l.
4. Через L проводимо пряму, паралельну B1C1. Точки А і В — точки перетину цієї прямої зі сторонами ∠A.
5. З’єднуємо точки А, В і С.
Доведення. ΔABC — шуканий, тому що ∠A = α, ∠BAL = ∠LAC, AL = l за побудовою, АС : АВ = m : n за ознакою подібності трикутників.
479. Нехай α і β — кути шуканого трикутника (α > β), l — бісектриса кута β.

Аналіз. Якщо побудувати довільний трикутник з кутами α і β, то він буде подібний до даного за двома кутами. Будуємо бісектрису кута β і, використовуючи подібність, будуємо шуканий трикутник.
Побудова.
1. Будуємо ΔA1B1C1, де ∠A1 = α, ∠B = β.
2. Проводимо бісектрису ВК1.
3. На побудованій бісектрисі відкладаємо ВК = l.
4. Через т. К проводимо пряму, паралельну А1С1. Точки A i С — точки перетину цієї прямої зі сторонами ∠B.
5. З’єднуємо точки А, В і С.
Доведення. ΔABC — шуканий, ∠B = β, ∠A = ∠A1 = α (відповідні). ВК — бісектриса, за побудовою BL = l. Задача має єдиний розв’язок, якщо кути α і β задовольняють теорему про суму кутів трикутника.
480. Нехай ABCD — даний паралелограм.
![]()
За нерівністю трикутника з ΔABC маємо АВ + ВС > АС, а з ΔBCD; ВС + CD > BD. Додамо ці дві нерівності і викoристаємо те, що AD = ВС. Отже: АВ + ВС + CD + AD > АС + BD => Р > АВ + BD.
481. Нехай ABC — даний трикутник (∠B = 10°, ∠C = 70°). АН — висота, AL — бісектриса.

З ΔАНС: ∠C = 70°, ∠H = 90°,
![]()
(АL — бісектриса). Отже, ∠LAH = ∠LAC - ∠HAC = 50° - 20° = 30°.
Відповідь: 30°.
Задачі для підготовки до контрольної роботи № 3
1. Розглянемо ΔАВЕ і ΔDCE.
1. ∠AEB = ∠DEC (вертикальні).
2. ∠BAE = ∠CDE (внутрішні різносторонні при АВ || CD і січній AD). Отже,
за двома кутами.
2. Нехай ABCD — даний прямокутник.
![]()
![]()
За теоремою Піфагора АС2 = АВ2 + ВС2; АС2 = 52 + 122 = 25 + 144 = 169; АС = 13 см.
Відповідь: 13 см.
3. Нехай а, b і с — сторони даного трикутника, а х — коефіцієнт пропорційності, тоді a = 21х, b = 20x, с = 29x. Оскільки (21x)2 + (20x)2 = 441x2 + 400x2 = 841x2 = (29x)2, то за теоремою, оберненою до теореми Піфагора, трикутник є прямокутним з гіпотенузою 29x.
4. Нехай з т. А до прямої l проведені дві похилі АВ і АС і перпендикуляр АН.

Оскільки АС = 10 см, АВ = 17 см, то ВН > СН. Позначимо ВН = 5x, СН = 2x. За теоремою Піфагора АВ2 = АН2 + ВН2 і АС2 = AH2 + НС2, отже,
![]()
Відповідь: 8 см.
5. Нехай ABC — даний трикутник (∠A = 90°). AM — бісектриса, ВМ = 20 см, МС = 15 см. АН — висота.

За властивістю бісектриси трикутника
Позначимо АВ = 4x, АС = 3x, тоді за теоремою Піфагора маємо: ВС2 = АВ2 + АС2;
![]()
Використовуючи метричні співвідношення в прямокутному трикутнику, маємо:
![]()
Відповідь: 12,6 см і 22,4 см.
6. Нехай АВ і CD — хорди одного кола, що перетинаються в т. М, причому АВ = CD.

∠ABC = ∠ADC (спираються на одну дугу).
∠ACB = ∠DAC (спираються на рівні хорди) => ∠ACD = ∠BAC => ΔАМС — рівнобедрений і AM = МС, тому DM = MB.
Перша публікація: 01/01/2017
Останнє оновлення: 31/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.