Соціальна географія - М. І. Білецький, І. В. Ванда, Л. І. Котик 2019

ІІ.Навчально-методичний розділ
2.1. Семінарські й практичні завдання,завдання для самостійної роботи студентів, словник термінів, питання для самоперевірки
Змістовий модуль 1. Загальна соціальна географія. Тема 2. Методи соціально-географічних досліджень

Мета: засвоєння студентами знань про традиційні, нові та сучасні методи соціально-географічних досліджень, послідовність використання методів у процесі здійснення соціально-географічного дослідження; ознайомлення з методами ментальних карт, просторово-часової призми, позиційної редукції; формування навиків використання картографічних методів у соціальній географії.

Унаслідок вивчення теми студент повинен:

знати

- сутність понять: метод, методика, методологія;

- особливості поділу методів соціальної географії на традиційні, нові (сучасні);

- принципи застосування методу просторово-часової призми Т. Геґерстранда (Т. Hagerstrand);

- методи картографічного відображення соціально-географічної інформації;

уміти

- побудувати та проаналізувати ментальні карти;

- пояснити сутність методу позиційної редукції;

- виконувати соціально-географічні карти;

- аналізувати поєднання картографічних методів для відображення соціально-географічної інформації;

володіти

- знаннями про традиційні й нові методи соціально- географічних досліджень;

- навиками виконання й аналізу соціально-географічних карт;

- навиками застосування біографічного й наративного методів у соціально-географічних дослідженнях.

Головні терміни та поняття: бігевіористське довкілля, географічний (екологічний, природний) детермінізм, екологічний нігілізм, волюнтаризм, екологічний посибілізм, екологічний пробабілізм, економічний детермінізм, реальне (феноменальне) довкілля, метод, методика, метод умовного покоління, географічне положення, позиційна редукція, позиційний принцип, позиційний тиск, територіальний оптимум, респондент, фокус- група, кількісне дослідження, лонгітюдне дослідження, мета-аналіз, метод «мозкового штурму», метод Дельфі, способи картографічного зображення, анаморфовані карти, картоїди, ментальна карта, когнітивна карта, моніторинг, соціальне тяжіння.

Завдання практичного заняття

1. Ознайомитись із методами дослідження соціальної географії. Виконати графічну схему «Методи дослідження соціальної географії». На схемі виділити групи традиційних, нових методів; навести приклади конкретних методів, що входять до груп.

2. Розкрити сутність методу просторово-часової призми Т. Геґерстранда (додаток Б.1).

3. Ознайомитися з методом побудови ментальних карт. Описати відмінність між індивідуальними та груповими ментальними картами (додаток Б.2).

4. Розкрити сутність методу позиційної редукції.

5. Ознайомитися з особливостями застосування картографічних методів у соціальній географії.

6. Проаналізувати дві соціально-географічні карти з метою: розробки системи соціально-географічних показників; використання картографічних методів для передавання соціально-географічної інформації; відповідності соціально-географічної інформації та картографічних методів її подання.

Література

1. Білецький М. І. Соціальна географія : навч. посібник / М. І. Білецький, І. В. Ванда, Л. І. Котик. — [2-ге вид., допов.]. — Львів : Простір-М, 2015. — С. 50-56, 243-247.

2. Гідденс Е. Соціологія / Е. Гідденс ; [пер. з англ.] — К. : Основи, 1999. — С. 616-637.

3. Голиков А. П. Вступ до економічної і соціальної географії : навч. посібник / А. П. Голиков, Я. Б. Олійник, А. В. Степаненко. — К. : Либідь, 1997. — С. 37—50.

4. Дроздов О. Ю. Ментальні карти як форма репрезентації просторових уявлень [Електронний ресурс] / О. Ю. Дроздов. — Режим доступу: http://ar- chive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/znpip/1/2012_33/Drozdov.pdf.

5. Книш М. М. Суспільно-географічна картографія : навч.-метод. посібник / М. М. Книш. — Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2009. — 136 с.

6. Коваленко И. М. Ментальные карты административного устройства Украины и Крыма Електронний ресурс] / И. М. Коваленко. — Режим доступа: http://www.krimoved.crimea.ua/nature20.html.

7. Колесник І. І. Ментальне картографування та професія історика : між раціональним й уявленим / І. І. Колесник // Укр. іст. журн. — 2012. — № 5. — С. 135-156.

8. Львів. Комплексний атлас / [за ред. проф. О. Шаблія]. — К. : Картографія, 2012. — 192 с.

9. Львівська область : географічний атлас / [серія : моя мала Батьківщина ; 5-те вид., випр. і доп. ; відп. ред. О. Шаблій]. — К. : Мапа, 2000—2005. — 20 с.

10. Львівська область : атлас. — М. : Картографія, 1989. — 40 с.

11. Олійник Я. Б. Вступ до соціальної географії : навч. посібник / Я. Б. Олійник, А. В. Степаненко. — К. : Знання, 2000. — С. 94-126.

12. Родоман Б. Б. Введение в социальную географию : курс лекций / Б. Б. Родоман. — М. : Изд. Росс. откр. ун-та, 1993. — С. 66-72.

13. Соціологія : навч. посібник / [ред. С. О. Макєєва]. — К. : Знання, 2005. — С. 377—395.

14. Танчин І. З. Соціологія : навч. посібник / І. З. Танчин. — К. : Знання, 2008. — 351 с.

15. Топчієв О. Г. Основи суспільної географії : підручник / О. Г. Топчієв. — Одеса : Астропринт, 2001. — С. 158 — 164.

16. Топчієв О. Г. Суспільно-географічні дослідження : методологія, методи, методика : навч. посібник / О. Г. Топчієв. — Одеса : Астропринт, 2005. — С. 89 -93.

17. Шаблій О. І. Основи загальної суспільної географії : підручник / О. І. Шаблій. — Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2003. — С. 276-279, 415-416.

18. Шаблій О. І. Основи суспільної географії : підручник / О. І. Шаблій. — Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2012. — С. 262-282.

19. Шаблій О. І. Суспільна географія : теорія, історія, українознавчі студії / О. І. Шаблій. — Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2001. — С. 63-70.

20. Шевчук Л. Т. Соціальна географія : навч. посібник / Л. Т. Шевчук. — К. : Знання, 2007. — С. 117-129, 315- 325, 345-347.

21. Шевчук Л. Т. Удосконалення застосування традиційних соціологічних і експериментальних методів у соціальній географії / Л. Т. Шевчук // Географія і сучасність : зб. наук. праць Нац. пед. ун-ту ім. М. П. Драгоманова. — 2003. — Вип. 1 (10). — С. 3-10.

22. Ellegard Kajsa. Torsten Hagerstrands time-geography as the cradle of the activity approach in transport geography / Kajsa Ellegard, Uno Svedin // Journal of Transport Geography. — 2012. — Vol. 23. — Р. 17-25.

23. Hagerstrand T. Globalt och lokalt / Т. Hagerstrand // Svensk Geografisk Arsbok. — 1989. — Vol. 65. — Р. 9-19.

24. Kitchin R. The cognition of geographic space / R. Kitchin, М. Blades. — London, N. Y. : I. B. Tauris, 2002. — 241 p.

Словник термінів

Анаморфовані карти — карти, на яких розміри та форми контурів, ліній залежать від величин, які для читача карти є важливішими, аніж метричні відстані. Найпоширеніші анаморфовані карти: довжина доріг пропорційна не відстані в кілометрах, а часу на проїзд; площа країн пропорційна кількості населення; центральна частина карти має більший масштаб та збільшену детальність (ефект випуклого дзеркала). Усі елементи карти трансформують відповідно, наприклад, розташування об'єктів, межі — відповідно до доріг. Масштаб трансформації розраховують за математичними формулами (Б. Б. Родоман, 1993).

Бігевіористське довкілля — середовище, яким його сприймає та інтерпретує конкретний індивід.

Географічне положення — розташування об'єкта відносно поверхні Землі, а також щодо інших об'єктів, з якими він взаємодіє (Б. Б. Родоман, 1993).

Географічний (екологічний, природний) детермінізм — концепція, згідно з якою головну роль у формуванні, розвитку, функціонуванні суспільства, окремих територіальних соціальних спільнот, формуванні соціальних відносин відіграє природа, навколишнє середовище.

Екологічний нігілізм (волюнтаризм) — концепція, яка заперечує вплив природи на функціонування суспільства та соціальної сфери; винятковим чинником соціального є культура та саме суспільство.

Екологічний посибілізм — концепція, згідно з якою природа, яка змінюється від місця до місця, дає певні можливості для різноманітної діяльності, які людина, як активний актор з певними здобутками культури, може або не може реалізувати (О. І. Шаблій, 2003).

Екологічний пробабілізм — концепція, згідно з якою довкілля має ймовірний, однак не обов'язковий вплив на людську життєдіяльність; середовище створює альтернативи для діяльності, рішення людини ймовірнісно підпорядковані певним культурним нормам (О. І. Шаблій, 2003).

Економічний детермінізм — концепція, згідно з якою буття суспільства, його соціальної сфери, окремих територіальних соціальних спільнот визначене економічними чинниками, законами економіки; роль усіх інших чинників ігнорують чи суттєво применшують.

Картоїди — карти, вільні від правил картографії, не пов'язані математичними правилами і метричними характеристиками. На картоїдах форми та розміри спотворюють, щоб висловити ідею спеціаліста; є дві ознаки традиційних карт — наочність та використання способів зображення. Приклади картоїда: схема природних зон на ідеальному континенті; кільця Тюнена (Б. Б. Родоман, 1993).

Кількісне дослідження — дослідження, яке вивчає явища, що можуть бути кількісно виражені й статистично проаналізовані.

Лонгітюдне дослідження — тривале (упродовж кількох років) дослідження одних і тих самих осіб, груп осіб, об'єктів.

Ментальна (когнітивна) карта — образ простору в уявленні однієї людини чи групи людей, який є важливим компонентом у разі прийняття рішень щодо поведінки.

Мета-аналіз — науковий метод, який полягає в систематичному порівнянні та узагальненні даних різних досліджень на одну й ту саму тему.

Метод — спосіб або засіб досягнення мети, вирішення конкретного завдання.

Метод «мозкового штурму» — метод колективної генерації ідей, який полягає в актуалізації творчого потенціалу спеціалістів, коли спочатку відбувається введення учасників у сутність проблемної ситуації, висування ідей без їхньої критики, а згодом — систематизація і критичне обговорення цих ідей, оцінка списку ідей, які можуть бути використані.

Метод Дельфі — метод експертних оцінок, коли експерти в кілька етапів анонімно відповідають на запропоновані запитання письмово (спочатку щодо засобів вирішення проблеми, а потім щодо запропонованих колегами способів її вивчення).

Метод умовного покоління — метод, який застосовує припущення, ніби в сукупності осіб, яка є в конкретний момент часу, всі події наставатимуть з тією інтенсивністю, що притаманна кожній віковій групі в інтервалі часу, за який їх аналізують.

Методика — сукупність спеціально підібраних методів з метою пізнання дійсності.

Моніторинг — процес постійного накопичення інформації з усіх аспектів діяльності для визначення процесу виконання та закінчення запланованих змін, а також їх сприяння досягненню поставлених цілей.

Позиційна редукція — пояснення фізичних і функціональних особливостей об'єкта просторовим (географічним) положенням (Б. Б. Родоман, 1993).

Позиційний принцип — залежність суттєвих властивостей об'єкта від його положення у просторі (Б. Б. Родоман, 1993).

Позиційний тиск — дія сили тиску місця, якщо об'єкт розташований не в оптимальній точці. Об'єкт або переміщується під дією позиційного тиску; або змінює свої властивості — фізичні та функціонування; або сам формує нове просторове положення та середовище; або деградує (зникає) (Б. Б. Родоман, 1993).

Реальне (феноменальне) довкілля — сукупність властивостей, відношень, явищ та процесів на земній поверхні.

Респондент — особа або сукупність осіб, які підлягають статистичному спостереженню (Закон України «Про державну статистику», 17.09.1992 р.).

Соціальне тяжіння — надання людьми переваги в разі вибору району та місця проживання, роботи, центрів обслуговування; перевага у виборі соціуму (Е. Б. Алаєв, 1983).

Способи картографічного зображення — система правил, спрямованих на передавання розміщення кількісних і якісних ознак суспільно-географічних об'єктів і явищ. Під способом картографічного зображення розуміють принципи використання на карті тих чи інших фігур, штрихувань, зафарбувань, а під засобами — форми і розміри фігур, рисунок штрихування і колір (М. М. Книш, 2009).

Територіальний оптимум — точка розташування об'єкта на території, де він би найефективніше функціонував (Б. Б. Родоман, 1993).

Фокус-група — метод збирання даних, у якому від 6 до 12 респондентів зібрано разом для обговорення і повідомлення даних стосовно певного питання.

Завдання та вправи для самостійної роботи

1. Прочитайте параграф 2.4 «Методична база соціальної географії» навчального посібника Л. Шевчук «Соціальна географія» [20, с. 117-129]. Зверніть увагу на вимоги, що їм повинен відповідати кожен науковий метод. Проаналізуйте, які вимоги висувають до методів соціальної географії, враховуючи специфіку предметної сфери дослідження науки.

2. Опрацюйте розділ 20 «Методи соціологічного дослідження» праці Е. Гідденса «Соціологія» [2]. Які переваги та недоліки головних методів соціологічного дослідження? Які з соціологічних методів варто застосовувати в соціальній географії? Для вивчення яких проблем соціальної сфери можна застосовувати методи соціології? Які етичні проблеми необхідно враховувати під час дослідження?

3. Ознайомтеся з науковою статтею Л. Шевчук «Удосконалення застосування традиційних соціологічних і експериментальних методів у соціальній географії» [21]. Чому автор наголошує на доцільності використання в соціальній географії наративного методу та контент-аналізу?

4. Укладіть короткий опитувальник на довільну проблематику зі сфери соціальної географії. Проведіть опитування у колі Вашої академічної групи. Проаналізуйте результати опитування та виконайте їхню наукову інтерпретацію. Зверніть увагу, наскільки запропоновані Вами запитання дали змогу розкрити тематику опитування. Як би Ви, опираючись на отримані результати дослідження, відредагували питальник? Які запитання вилучили, додали, розширили, звузили, уточнили тощо? Який бажаний результат дало б таке редагування?

Питання для самоперевірки

1. Які вимоги висувають до методів наукового дослідження?

2. Перелічіть традиційні методи дослідження соціальної географії.

3. Назвіть приклади нових методів дослідження соціальної географії.

4. Розкрийте сутність методу просторово-часової призми Т. Геґерстранда.

5. Назвіть прикладні аспекти застосування в соціальній географії методу ментальних карт.

6. Поясніть відмінність між груповими та індивідуальними ментальними картами.

7. Наведіть приклади доцільності застосування у процесі соціально- географічного дослідження методу позиційної редукції.

8. Перелічіть методи картографування, які використовують для відображення соціально-географічної інформації.

9. Обґрунтуйте доцільність використання в соціальній географії соціологічних методів дослідження.

10. Розкрийте сутність біографічного методу дослідження; поясніть його результативність у соціальній географії.

11. Наведіть приклади нових видів програмного забезпечення для здійснення соціально-географічних досліджень.