Соціальна географія - М. І. Білецький, І. В. Ванда, Л. І. Котик 2019

ІІ.Навчально-методичний розділ
2.1. Семінарські й практичні завдання,завдання для самостійної роботи студентів, словник термінів, питання для самоперевірки
Змістовий модуль 2. Спеціальна соціальна географія. Тема 5. Географія соціально-побутового комплексу України

Мета: засвоєння студентами знань про компонентну складову та структуру сфери послуг, місце сфери послуг у структурі соціальної географії; ознайомлення з територіальними відмінностями розвитку торговельної сфери та сфери побутового обслуговування населення; сучасними проблемами функціонування сфери побутових послуг населення в Україні, новітніми напрямами розвитку сфери торгівлі в Україні; формування навиків: опрацювання вихідного статистичного матеріалу, укладання соціально- географічних карт, виконання пояснювальних записок на тему вивчення соціально-географічних явищ та процесів.

Унаслідок вивчення теми студент повинен:

знати

- сутність понять: послуга, сфера послуг, торгівля, сфера побутових послуг населення, географія торгівлі, географія побутових послуг населення, традиційні види послуг, нові види послуг;

- територіальні відмінності розвитку торговельної сфери в Україні;

- характерні риси розвитку сфери побутових послуг в Україні;

- проблеми функціонування сфери торгівлі та побутових послуг населення на сучасному етапі;

уміти

- аналізувати територіальні відмінності регіонів України за розвитком сфери послуг;

- пояснити причини динамічних змін розвитку сфери послуг;

- відстежити тенденції впливу інноваційних, інвестиційних процесів, процесів розвитку малого підприємництва на трансформацію сфери послуг в Україні;

- висвітлити роль держави у становленні сфери послуг на території України;

володіти

- знаннями про структуру сфери послуг, новітні види послуг, вплив процесів глобалізації, євроінтеграції на становлення сфери послуг в Україні;

- навиками виконання й аналізу соціально-географічних карт;

- навиками роботи з узагальненою статистичною інформацією соціально-географічного змісту.

Головні терміни та поняття: економічна діяльність, основний вид економічної діяльності, робота, галузь, суспільний поділ праці, структура господарства, головна галузь, динамічна галузь, допоміжна галузь, галузь обслуговування, комплексність, концентрування, диверсифікація, диференціювання, планомірність, поляризація, спеціалізація, стягування, криза, соціальна криза, економічна криза, депресія, депресивна територія, депресивний реґіон, послуга, сфера послуг, географія сфери послуг, побутова послуга, торгівля, оборот роздрібної торгівлі, оборот ресторанного господарства, продавець, споживач, споживчий кредит, продукція, реалізація, ресторан, ресторанне господарство, торговельне приміщення, виробництво, виробнича сфера, оптимум Парето, підприємництво, потенціал, маркетинг, інвестиція, інновація, інноваційна діяльність, приватизація, реструктуризація, розвиток економіки, стабілізація економіки, соціальна ефективність, соціально-економічна привабливість регіону, якість соціальних послуг.

Завдання практичного заняття

1. Опрацювати рекомендовану літературу з теми [1, 10, 11, 16]. Дати визначення термінів: сфера послуг, традиційні послуги, нові послуги, віртуальні послуги, географія сфери послуг. Виконати графічну схему «Структура сфери послуг». Описати складові сфери послуг.

2. З використанням даних додатка Е.1 «Сфера послуг України, 2017» виконати картосхему «Географія сфери послуг»: способом картограми показати обсяг реалізованих послуг населенню, способом картодіаграми — обсяг інформаційних та телекомунікаційних послуг. Проаналізувати виконану картосхему, з'ясувати закономірності та чинники, що впливають на формування територіальних відмін розвитку сфери послуг в Україні.

3. З використанням даних додатка Е.2 «Роздрібна торгівля, 2017» виконати картосхему «Географія роздрібної торгівлі України». Способом картограми показати оборот роздрібної торгівлі (кольором) і частку продажу товарів українського виробництва (штрихуванням); способом картодіаграми — торгову мережу підприємств роздрібної торгівлі. Проаналізувати виконану картосхему, з'ясувати закономірності та чинники, що впливають на формування територіальних відмін.

4. Навести власне бачення впливу трансформаційних перетворень у державі на розвиток та функціонування сфери послуг в Україні, розвиток традиційних видів послуг, становлення нових видів послуг.

Література

1. Білецький М. І. Соціальна географія : навч. посібник / М. І. Білецький, І. В. Ванда, Л. І. Котик. — [2-ге вид., допов.]. — Львів : Простір-М, 2015. — С. 100-109, 327-335.

2. Білецький М. Структурно-динамічні процеси розвитку сфери послуг реґіону / М. Білецький // Львівська суспільно-географічна школа у національному і європейському вимірах (до 60-річчя кафедри економічної і соціальної географії Львівського національного університету імені Івана Франка) : [матеріали міжнар. наук. семінару]. — Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2005. — С. 339—347.

3. Голиков А. П. Вступ до економічної і соціальної географії : навч. посібник / А. П. Голиков, Я. Б. Олійник, А. В. Степаненко. — К. : Либідь, 1997. — С. 206-212, 227-232.

4. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua.

5. Жовнір С. М. Суспільна та територіальна організація сфери послуг реґіону в умовах ринкової трансформації (на прикладі Вінницької області) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. геогр. наук / С. М. Жовнір. — К., 2008.

6. Заблоцька Р. О. Світовий ринок послуг : навч. посібник / Р. О. Заблоцька. — К. : Знання України, 2008. — 280 с.

7. Запотоцький С. П. Теоретичні аспекти дослідження географії сфери обслуговування населення [Електронний ресурс] / С. П. Запотоцький, І. В. Запотоцька. — Режим доступу: http://papers.univ.kiev.ua/geografija/artides/Theoretical_aspects_of_geography_of_service_research_13840.pdf.

8. Кучин С. П. Особливості та перспективи розвитку сфери послуг в Україні [Електронний ресурс] / С. П. Кучин, Н. В. Сарматицька. — Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.Ua/portal/Soc_Gum%20/Vbumb/2011_3/6. pdf.

9. Львів. Комплексний атлас / [за ред. проф. О. Шаблія]. — К. : Картографія, 2012. — 192 с.

10. Мальська М. П. Просторові системи послуг (теорія, методологія, практика) : монографія / М. П. Мальська. — К. : Знання, 2009. — 363 с.

11. Пащук О. В. Маркетинг послуг : навч. посібник / О. В. Пашук. — К. : Професіонал, 2005. — 560 с.

12. Рум'янцев А. П. Світовий ринок послуг : навч. посібник / А. П. Рум'янцев, Ю. О. Коваленко. — К. : Центр навч. лри, 2006. — 456 с.

13. Семигіна Т. В. Словник із соціальної політики / Т. В. Семигіна. — К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2005. — 253 с.

14. Соціально-економічна географія України : навч. посібник / [за ред. О. І. Шаблія]. — Львів : Світ, 2000. — С. 414-416, 425-430.

15. Статистичний збірник «Регіони України», 2017 / [Держ. служба статистики України ; за ред. О. Г. Осауленка]. — К. : Консультант, 2018.

16. Топчієв О. Г. Основи суспільної географії : підручник / О. Г. Топчієв. — Одеса : Астропринт, 2009. — С. 395-420.

Словник термінів

Виробництво — економічна діяльність, результатом якої є продукція. Поняття використовують для позначення всіх видів економічної діяльності. Для позначення виробництва можна використовувати і точніші терміни: надання послуг, оброблення, перероблення тощо залежно від сфери діяльності. Обсяг виробництва вимірюють за допомогою різних методів у натуральному чи вартісному вираженні.

Виробнича сфера — усі види діяльності людини, у яких створюють матеріальні блага та забезпечують їхню доставку до споживача.

Галузь — сукупність якісно однорідних груп господарських одиниць, які виробляють продукцію, надають послуги та здійснюють інші види суспільної діяльності.

Галузь обслуговування — забезпечує населення регіону, а також суспільне невиробниче споживання продуктами і послугами.

Географія сфери послуг — галузь соціальної географії, що вивчає закономірності й особливості геопросторової організації третинного сектора економіки (сфери послуг).

Головна галузь — галузь, що виробляє продукцію, надає послуги у великому обсязі й зосереджує в собі велику кількість праці та капіталу.

Депресивна територія — регіон (чи його частина), рівень розвитку якого (якої) за показниками, визначеними Законом України «Про стимулювання розвитку регіонів», є найнижчим серед територій відповідного типу.

Депресивний реґіон — просторово-локальне утворення, у якому через економічні, політичні, соціальні, екологічні та інші причини перестають діяти стимули саморозвитку, а отже, немає підстав розраховувати на самостійний вихід із кризової ситуації.

Депресія — застій в економіці, для якого характерні відсутність підйому виробництва і ділової активності, низький попит на товари і послуги, безробіття.

Диверсифікація — загальна ділова практика, спрямована на розширення номенклатури товарів і послуг і/чи географії збуту, для того щоб роззосередити ризик і знизити залежність від циклічності бізнесової діяльності.

Динамічна галузь — галузь, темпи зростання якої протягом аналізованого періоду перевищують середні темпи зростання господарства реґіону.

Диференціювання — процес, під час якого ускладнюється територіальна структура географічного утворення, зростає його строкатість (диференціація).

Допоміжна галузь — галузь, що забезпечує напівфабрикатами, виробничими послугами, головними засобами, у тому числі будівництвом, головні галузі та галузі спеціалізації.

Економічна діяльність — процес виробництва продукції (товарів і послуг), який відбувається з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують: витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції чи надання послуг.

Економічна криза — різке погіршення економічного стану країни, яке супроводжується значним спадом виробництва, порушенням виробничих зв'язків, зростанням безробіття, зниженням життєвого рівня населення.

Інвестиція — грошові, майнові, інтелектуальні цінності, що їх вкладають у різні види діяльності у виробничій та невиробничій сферах. Розрізняють інноваційні, інтелектуальні, капітальні, портфельні, прямі інвестиції.

Інноваційна діяльність — вид діяльності, пов'язаний із трансформацією наукових досліджень і розробок, інших науково-технологічних досягнень у новий чи поліпшений продукт, уведений на ринок, у новий чи поліпшений технологічний процес, який використовують у практичній діяльності, чи новий підхід до соціальних послуг.

Інновація — нововведення у сфері науки, виробництва, сфері послуг і в діяльності органів управління регіонального та локального рівнів, які ведуть до зміни функціонування зазначених структур, а також до трансформації компонентної й територіальної будови регіональної суспільної системи й оновлення всіх сфер діяльності людини.

Комплексність — об'єктивні технологічні й економічні взаємозв'язки і пропорції між окремими виробництвами (підприємствами), які дають змогу максимально і раціонально з погляду територіального поділу праці використовувати природні, трудові й інші економічні ресурси, а також вигоди економіко-географічного положення й отримувати значний додатковий економічний ефект за інших однакових умов розміщенням підприємств у вигляді певних територіальних поєднань (м. М. Паламарчук, 1968).

Концентрування — процес, під час якого щільність (інтенсивність) явища на одній території підвищується швидше, ніж на інших досліджуваних територіях.

Криза — різкий, крутий перелом у чомусь, тяжке перехідне становище.

Маркетинг — функції збуту, реклами, розподілу і планування номенклатури продукції та дослідження ринку.

Оборот ресторанного господарства — товарообіг підприємств (їдальні, кафе, ресторани, піцерії тощо), які ведуть діяльність з ресторанного господарства.

Оборот роздрібної торгівлі — роздрібний товарообіг підприємств (крамниці, аптеки, кіоски, палатки, автозаправні станції), які ведуть діяльність з роздрібної торгівлі.

Оптимум Парето — варіанти розвитку економіки, які не можна поліпшити для одних реґіонів, не погіршуючи стану інших.

Основний вид економічної діяльності — вид діяльності суб'єкта, на який припадає найбільший внесок у валову додану вартість (або інший визначений критерій).

Підприємництво — діяльність, метою якої є одержання прибутку.

Планомірність — форма розвитку господарства, за якої регулюванням забезпечують збалансований, пропорційний розвиток його галузей.

Побутова послуга — вид діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, спрямований на задоволення конкретної побутової потреби особи (виконання різноманітних ремонтних робіт, послуги з ведення домашнього господарства, виготовлення речей особистого вжитку на індивідуальне замовлення тощо).

Поляризація — розвиток, під час якого явища, характерні для однієї території, функціонально пов'язані зі зворотними явищами, які фіксують на інших територіях.

Послуга — дія, результат якої отримують у процесі її надання. Результатом послуги є корисний ефект — задоволення потреби особи; діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що відбувається за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (Закон України «Про захист прав споживачів», редакція 01.01.2019 р.).

Потенціал — сукупність наявних засобів, можливостей, джерел.

Приватизація — форма прояву процесу роздержавлення, що полягає в передачі державного майна за кошти чи цінні папери (ваучери, приватизаційні сертифікати) в колективну, акціонерну, приватну власність фізичним чи юридичним особам.

Продавець — суб'єкт господарювання, який, згідно з договором, реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації (Закон України «Про захист прав споживачів», редакція 01.01.2019 р.).

Продукція — будь-які виріб (товар), робота чи послуга, яку виготовляють, виконують чи надають для задоволення суспільних потреб (Закон України «Про захист прав споживачів», редакція 01.01.2019 р.).

Реалізація — діяльність суб'єктів господарювання з продажу товарів (робіт, послуг) (Закон України «Про захист прав споживачів», редакція 01.01.2019 р.).

Ресторан — заклад громадського харчування, для якого характерні висока якість послуг, широке меню (переважають страви складного приготування, є фірмові страви, страви від шеф-кухаря), надання послуг з розваг та відпочинку.

Ресторанне господарство — сукупність підприємств (закладів ресторанного господарства) різних організаційно-правових форм і приватних підприємців, які займаються виробництвом, реалізацією та організацією надання послуг для задоволення потреб споживачів у харчуванні з організацією дозвілля або без нього.

Реструктуризація — засіб забезпечення оптимального функціонування суб'єктів економіки у безперервно мінливому ринковому середовищі згідно зі стратегією їхнього розвитку вжиттям системи заходів організаційно-економічного, техніко-технологічного і фінансового характеру, спрямованих на зростання ефективності виробництва, підвищення конкурентоспроможності та зміцнення фінансової стійкості.

Робота — діяльність виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (Закон України «Про захист прав споживачів», редакція 01.01.2019 р.).

Розвиток економіки — загальне поняття, яке означає абсолютну і відносну зміну макроекономічних показників, що характеризують стан економіки країни протягом тривалого періоду (кварталу, року, декількох років тощо).

Соціальна ефективність — оцінка відповідності результатів господарської діяльності основним потребам і цілям суспільства.

Соціальна криза — найгостріша форма прояву соціальних суперечностей, пов'язана з порушенням соціальної стабільності.

Соціально-економічна привабливість реґіону — рівень задоволення фінансових, виробничих, соціальних, організаційних та інших вимог чи інтересів зацікавленої особи або групи осіб (громади, інвестора, підприємця, держави тощо) щодо конкретного реґіону; становище реґіону в конкретний момент, тенденції його розвитку, які відображені в господарській діяльності, рівні та якості життя населення, розвитку соціальної інфраструктури; відповідність реґіону основним цілям зацікавленої особи чи групи осіб, які полягають у прибутковості, комфортності ведення бізнесової діяльності, безризиковості, соціальній стабільності тощо.

Спеціалізація — економічна орієнтація території на виготовлення продукції і надання послуг для внутрішнього та, особливо, зовнішнього щодо певної території споживання (О. І. Шаблій, 2003).

Споживач — фізична особа, яка купує, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (Закон України «Про захист прав споживачів», редакція 01.01.2019 р.).

Споживчий кредит — кошти, які надає кредитодавець (банк або інша фінансова установа) споживачеві на придбання продукції (Закон України «Про захист прав споживачів», редакція 01.01.2019 р.).

Стабілізація економіки — попередження, сповільнення економічного спаду, утримання, закріплення показників функціонування економіки на певному рівні, оздоровлення господарства.

Структура господарства — склад і співвідношення основних складових господарства: сфер, секторів, підрозділів, галузей, видів виробництва, видів господарської діяльності.

Стягування — процес концентрування, спричинений переміщенням об'єктів від периферії до ядра концентрату (фокуса).

Суспільний поділ праці — історична форма організації суспільної праці, за якої окремі групи виробництв закріплюються на тривалий період за певними видами виробничої діяльності.

Сфера послуг — сукупність видів діяльності, функціональне призначення яких полягає в задоволенні потреб населення (житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування, охорона здоров'я, роздрібна торгівля, освіта тощо).

Торгівля — вид підприємницької діяльності, пов'язаний з купівлею-продажем товарів.

Торговельне приміщення — майновий комплекс, який займає окрему споруду (офісне приміщення) або який розміщено у спеціально призначеній та обладнаній для торгівлі споруді, де суб'єкт господарювання провадить діяльність з реалізації товару (Закон України « Про захист прав споживачів», редакція 01.01.2019 р.).

Якість соціальних послуг — суттєві ознаки послуг, які задовольняють вимоги стандарту. До критеріїв якості соціальних послуг належать: географічна доступність, соціальна доступність, рівність у розподілі послуг, відповідність потребам населення, ефективність, економічність.

Завдання та вправи для самостійної роботи

1. Прочитайте тему 1 «Сфера послуг як галузь суспільної географії» розділу XV «Географія обслуговування» підручника О. Топчієва «Основи суспільної географії» [16, с. 395-400]. У чому сутність, на думку автора, «революції послуг»? Які нові види послуг з'явилися в інформаційну епоху?

2. Перегляньте карти з розділу «Сфера послуг» наукової праці за редакцією О. Шаблія «Львів. Комплексний атлас» [9]. Яку інформацію можна почерпнути з карт атласу? Які територіальні особливості розвитку сфери послуг великого міста?

3. Проаналізуйте розвиток сфери послуг у межах території вашого проживання. Які види послуг було б доцільно розвивати на цій території? Розвиток яких видів послуг є в надлишку і чому? Яке співвідношення кількості та якості наданих послуг?

4. Прочитайте статтю М. Білецького «Ідеї Володимира Кубійовича щодо дослідження сфери послуг в «Енциклопедії Українознавства» (додаток Е.3). На яких актуальних моментах тогочасного розвитку сфери послуг України наголошував В. Кубійович? Які висновки В. Кубійовича актуальні сьогодні?

Питання для самоперевірки

1. Розкрийте сутність поняття «сфера послуг».

2. Опишіть структуру сфери послуг.

3. Поясніть територіальні відмінності розвитку сфери послуг в Україні.

4. Перелічіть традиційні види послуг.

5. Назвіть нові види послуг.

6. Поясніть територіальні відмінності розвитку сфери роздрібної торгівлі в Україні.

7. Проаналізуйте відмінності розвитку сфери побутового обслуговування населення в містах та сільській місцевості.

8. Обґрунтуйте територіальні відмінності розвитку сфери ресторанного господарства в Україні.