Я обираю географію - комплексний довідник

Розділ 2 ГЕОГРАФІЯ МАТЕРИКІВ І ОКЕАНІВ

АВСТРАЛІЯ

Загальна характеристика клімату Австралії. Кліматичні умови Австралії визначаються розташуванням материка поблизу екватора, по обидва боки тропіка. Кількість сонячної радіації, одержувана континентом, становить 140-180 ккал/см2 на рік (для порівняння: на території України цей показник становить 95-125 ккал/см2 на рік). Окрім того, порівняно з Південною Африкою, Австралія більше розтягнута із заходу на схід. За умови слабкої прокраяності берегової лінії це сприяє сильному прогріванню внутрішніх районів. Навіть узимку середні температури там не опускаються нижче за +10 °С, а влітку перевищують +30 °С.

Австралія — материк не тільки спекотливий, але й сухий. У цілому над континентом випадає в п'ять разів менше опадів, ніж в Африці. Над значними територіями переважає спадний рух повітря, що перешкоджає утворенню хмар. У тропічних широтах формуються сухі й жаркі повітряні маси, які головним чином і визначають кліматичні особливості великих масивів суходолу.

Розташування Великого Вододільного хребта вздовж східного узбережжя у вигляді паралельних хребтів створює перешкоду для південно-східних пасатів із тихого океану.

Волога, яку вони несуть, осідає на східних і південно-східних схилах гір. Холодна течія вздовж західних берегів материка підсилює сухість тропічних широт узбережжя. Наслідком жаркого і сухого клімату є невелика кількість рослинності або її відсутність у багатьох районах, що, у свою чергу, сприяє підвищенню температури повітря вдень і не перешкоджає швидкому охолодженню поверхні вночі.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.