Я обираю географію - комплексний довідник
Розділ 2 ГЕОГРАФІЯ МАТЕРИКІВ І ОКЕАНІВ
АНТАРКТИДА
Льодовиковий покрив Антарктиди. Однією з головних особливостей Антарктиди є наявність величезного льодовикового покриву — найбільшого сучасного заледеніння на Землі.
В Антарктиді зосереджено понад 25 млн км3 льоду, або 90% усіх льодів суходолу. Середня потужність льоду — 1859 м, а максимальна сягає 4776 м. Тільки 1% території материка вільний від льоду. Це або ділянки узбережжя, або окремі гребені й вершини, які піднімаються над крижаною поверхнею.
Крижаний панцир материка називають Крижаною Антарктидою, а суходіл, який лежить під ним,— Кам'яною Антарктидою. Завдяки льодовиковому покриву Антарктида є найвищим материком Землі. За рахунок цієї товщі середня висота материка складає 2040 м, що майже в три рази перевищує середню висоту всіх інших континентів. Поверхня крижаного покриву неоднорідна. Поряд із великими рівнинами центральної частини на його окраїні є підняття, що видаються на сотні метрів. Окраїна крижаного щита в багатьох місцях виходить за межі материка на поверхню навколишніх морів, утворюючи шельфові льодовики. Найбільші шельфові льодовики континенту — льодовик Росса і льодовики Фільхнера-Ронне. За площею їх можна порівняти з територіями таких великих європейських держав, як Франція, Іспанія, Італія. Час від часу краї льодовиків обламуються, породжуючи айсберги.
Площа льодовикового покриву Антарктиди постійно змінюється, що приводить до зміни його обрисів у літній і зимовий періоди. Однак багаторічні спостереження, а також зіставлення космічних знімків установили загальну тенденцію до скорочення льодів Антарктиди, пов'язану, імовірно, із глобальним потеплінням на Землі.
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.