Географія - Великий довідник школяра і студента - 2008

Загальна географія
Літосфера і рельєф
ВУЛКАНИ

Вулкани (від лат. Vulcanus — бог вогню і ковальської справи у стародавніх римлян) — окремі височини над каналами і тріщинами земної кори, по яких з глибинних магматичних вогнищ виводяться на поверхню продукти виверження. Вулкани, як правило, мають форму конуса з вершинним кратером (глибиною від кількох до сотень метрів і діаметром до 1,5 км). Під час вивержень іноді відбувається обвалення вулканічної споруди з утворенням кальдери — великої западини діаметром до 16 км і глибиною до 1000 м. Під час підйому магми зовнішній тиск зменшується, а зв’язані з нею гази і рідкі продукти вириваються на поверхню і відбувається виверження вулкана. Якщо на поверхню виносяться давні гірські породи, а не магма, і серед газів переважає водяна пара, що утворилася при нагріванні підземних вод, то таке виверження називають фреатичним. До діючих відносяться вулкани, що вивергалися в історичний час, а також ті, що виявляли викиди газів і пари та інші ознаки активності. Деякі вчені вважають діючими ті вулкани, про які достовірно відомо, що вони вивергалися протягом останніх 10 тис. років. Наприклад, до діючих можна віднести вулкан Ареналь в Коста-Ріці, оскільки при археологічних розкопках в цьому районі було виявлено вулканічний попіл, хоч уперше документально зафіксоване виверження сталося в 1968 p., а до цього ніяких ознак активності не спостерігалося. Усього на Землі налічується бл. 600 діючих вулканів, причому найбільша їх кількість (понад 400) зосереджена в так званому Тихоокеанському вогненному кільці.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.