Географія - Великий довідник школяра і студента - 2008
Загальна географія
Атмосфера і клімат Землі
КЛІМАТ
Давньогрецький астроном Гіппарх (II ст. до н. е.) умовно розділив поверхню Землі паралелями на широтні зони, які різняться за висотою полуденного стояння Сонця у найдовший день року. Ці зони були названі кліматом (від грецьк. klima — нахил, що спочатку означав «нахил сонячних променів»). Таким чином, було виділено 5 кліматичних зон: одна жарка, дві помірних і дві холодних, які й склали основу географічної зональності земної кулі. Понад 2000 років термін «клімат» вживався саме в такому значенні. Але після 1450 p., коли португальські мореплавці перетнули екватор і повернулися на батьківщину, з’явилися нові факти, що викликали необхідність переглянути класичні переконання. Серед відомостей про світ, отриманих під час подорожей першовідкривачів, були і кліматичні характеристики виділених зон, що дозволило розширити тлумачення поняття «клімат».
Кліматичні зони вже не були лише математично розрахованими за астрономічними даними районами земної поверхні (тобто жарко і сухо там, де Сонце підіймається високо, а холодно і сиро там, де воно знаходиться низько, атому гріє несильно). Було виявлено, що кліматичні зони не просто відповідають широтним поясам, як це уявлялося раніше, а мають неправильні контури. Сонячна радіація, загальна циркуляція атмосфери, географічний розподіл материків та океанів і найбільші форми рельєфу — головні чинники, що впливають на клімат суходолу.
З географічних чинників, що впливають на клімат окремого регіону, найбільш істотні широта і висота місцевості, близькість її до морського узбережжя, особливості орографії і рослинного покриву, наявність снігу і льоду, ступінь забруднення атмосфери. Ці чинники ускладнюють широтну зональність клімату і сприяють формуванню його місцевих варіантів.
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.