Географія - Великий довідник школяра і студента - 2008

Загальна географія
Біосфера
МУСОННІ ЛІСИ

У тих тропічних регіонах, де грунт протягом сухого сезону висихає досить сильно, але не настільки, щоб дерева гинули, природна рослинність представлена листопадними широколистими лісами. Ці фітоценози були уперше вивчені в Південно-Східній Азії, де сезонна зміна пануючих вітрів призводить до зміни посухи проливними дощами. Вітри, що приносять вологу, називаються там мусонами; згодом термін «мусонні ліси» поширився на всі екологічно схожі угруповання незалежно від континенту. Різкого переходу між цими фітоценозами і рівнинними дощовими лісами немає: вічнозелені породи здатні зберігати листя навіть у сухий сезон, і зі зменшенням вологості угруповання змінюють склад домінантів — стають спочатку «напівлистопадними» і лише потім повністю листопадними. Мусонні ліси не так багаті видами, як дощові. Дерева в них нижчі, ліан і епіфітів менше, дошковидне коріння у стовбурів відсутнє. Як і в дощовому лісі, запилення здійснюється головним чином тваринами. Пік цвітіння припадає на сухий сезон. Коли листя опадає, а температура залишається високою і грунт сильно прогрівається, рослинність і лісова підстилка можуть легко спалахнути. Тисячоліття еволюції з регулярним впливом вогню призвели до появи у багатьох дерев мусонних угруповань товстої «вогнетривкої» кори, що істотно знижує ризик їх загибелі під час лісових пожеж. Мусонний ліс змінюється т. зв. саванним лісом, а коли дерев стає ще менше — саваною. Останнім часом екологи встановили, що велике поширення в тропіках саван у багатьох випадках є результатом випалення листопадних лісів людиною, що розчищала землю під поля і пасовища. У мусонних лісах ростуть цінні породи дерев, з яких найвідоміше — тикове, або джутове.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.