Географія - Великий довідник школяра і студента - 2008

Материки - Географія материків і океанів
Африка
НІЛ

Ніл (сучасна єгипетська назва Бахр) — річка у Африці (у Руанді, Танзанії, Уганді, Судані, Єгипті), найдовша у світі (6671 км), площа басейну 2870 тис. км2. Виток — р. Рукарара в Руанді, у системі р. Кагера. Впадає в Середземне море, утворюючи дельту. Головні притоки: Собат, Блакитний Ніл, Атбара, Бахр-ель-Газаль. Середня витрата води поблизу Асуана 2,6 тис. м3/с. Стік і витрати різко коливаються по сезонах; вода широко використовується для зрошування. На річці побудовано декілька ГЕС (у т. ч. Асуанська). Загальна довжина судноплавних шляхів — 3,2 тис. км. У дельті і долині Нілу зосереджене майже усе населення і господарство Єгипту. На Нілі — великі міста Каїр, Хартум, Асуан, у дельті — м. Александрія. У Стародавньому Єгипті розливи Нілу в кінці літа — на початку осені регулярно покривали прибережні землі водою, залишаючи після себе шар мулу, який так добре удобрював грунт, що земля давала багаті урожаї і люди не знали голоду. Давні єгиптяни, можливо, одними з перших почали систематично використовувати на своїх полях штучне зрошування. Сьогодні стік річки регулюється греблями і іригаційними спорудами, передусім Асуанською греблею, довжина якої становить 4 км, товщина біля основи — 980 м, а висота — 110 м. Від Асуана до Каїра річка тече по широкій (до 20—25 км) долині. У 20 км від Каїра починається дельта Нілу пл. 22—24 тис. км2 з численними рукавами і озерами, що тягнеться вздовж морського узбережжя від Александрії до Порт-Саїда на відстань бл. 260 км. Русло Нілу ділиться тут на 9 великих і безліч малих рукавів.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.