Географія - Великий довідник школяра і студента - 2008

Материки - Географія материків і океанів
Африка
НГОРОНГОРО

Згаслий щитовидний вулкан Нгоронгоро висотою до 2338 м знаходиться на півночі Танзанії, біля західного краю Зони Розломів, на кордоні з Кенією. Круті обриви стін кратера межують з просторими долинами, покритими травою і чагарником. Резерват, що розкинувся навколо кратера Нгоронгоро, охоплює площу бл. 800 тис. га, його значення підвищилося після того, як він отримав офіційний статус Міжнародної охоронної зони і біосферного заповідника. Колись ця область була частиною теперішнього національного парку Серенгеті, однак як резерват вона виконує два основних задання — збереження природних ресурсів регіону, а також захист інтересів і традиційного способу життя місцевого племені масаї, яке випасає тут стада великої рогатої худоби, овець і кіз. Центром резервату є кальдера Нгоронгоро — одна з найбільших кальдер у світі: її довжина 22 км, глибина від 970 до 1800 м, а загальна площа 264 км2. У південно-західній частині знаходяться два зруйнованих кратери, один з яких заповнений озером Магаді-Нгоронгоро. Савана годує безліч різноманітних травоїдних тварин, особливо у сухий сезон, коли їжі тут вистачає для більш як 2 млн травоїдних різних розмірів. Список тварин цього регіону читається як каталог африканської фауни і включає гну, зебру, газелей Гранта і Томсона, буйвола, канну і бородавочника, жирафа, слона і дворогого носорога. Більшість цих тварин кочує по просторах Серенгеті, тим часом як інші, такі як бегемот, живуть поблизу озер і боліт. Там, де багато здобичі, є і хижаки; резерват Нгоронгоро підтримує популяцію лева, плямистої гієни, шакала, гепарда, леопарда і сервала.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.