Географія - Великий довідник школяра і студента - 2008

Економічна і соціальна географія світу
Предмет і специфіка науки
СНД

Співдружність Незалежних Держав (СНД) — міждержавне об’єднання, утворене Білорусією, Росією і Україною; в Угоді про створення СНД, підписаній 8 грудня 1991 р. в Мінську, ці держави констатували, що СРСР в умовах глибокої кризи і розпаду припиняє своє існування, заявили про прагнення розвивати співпрацю в політичній, економічній, гуманітарній, культурній та інших сферах. 21 грудня 1991 р. до Угоди приєдналися Азербайджан, Вірменія, Казахстан, Киргизія, Молдавія, Таджикистан, Туркменія, Узбекистан, що підписали спільно з Білорусією, Росією та Україною в Алма-Аті Декларацію про цілі і принципи СНД. У 1993 р. до СНД приєдналася Грузія. У 1993 р. прийнятий Статут СНД, який передбачає сфери спільної діяльності держав: забезпечення прав і свобод людини, координацію зовнішньополітичної діяльності, співпрацю у формуванні загального економічного простору, у розвитку систем транспорту і зв’язку, охороні здоров’я населення і навколишнього середовища, питання соціальної і імміграційної політики, боротьбу з організованою злочинністю, співпрацю в оборонній політиці і охороні зовнішніх кордонів.

Нарівні з дійсними членами в СНД можуть бути асоційовані члени, що беруть участь в окремих видах діяльності СНД. Деякі держави представлені на засіданнях глав держав СНД як спостерігачі. Створені органи СНД: Рада глав держав, Рада глав урядів, Рада міністрів закордонних справ, Міждержавна економічна рада, Міжпарламентська асамблея з центром в Санкт-Петербурзі тощо.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.