Історія географії - Мирослава Влах 2018

3. Інформаційно-допоміжний розділ
3.3. Статті, тексти лекцій
Степан Рудницький: розвиток української суспільно-географічної термінології

У статті висвітлено термінологічну діяльність фундатора української наукової географії Степана Рудницького, зокрема проаналізовано вплив його німецько-українського словника географічних термінів на становлення поняттєво-термінологічної системи суспільної географії.

Myroslava Vlakh. Stephan Rudnyts'kyv Development qf Sodal-Geographk Termmology.

Termmologkal actmty of Stephan Rudnyts'kyy а founder of Ukraman sckntifk geography, has been eluddated іп the article, the mpact of Ms German-Ukraіnіan dіctіonary of geography termmology оn the estabUshment of notion-termmologkal system of sodal geography іп particular.

Проблема становлення української наукової термінології була постійно у центрі діяльності НТШ. Свій внесок у розвиток наукової термінології зробили українські вчені О. Огоновський, І. Верхратський, І. Пулюй, С. Рудницький і багато інших. Характеризуючи термін, вони брали до уваги такі його специфічні риси, як відповідність слова поняттю і структура термінологічної одиниці. Термін мав відповідати духові мови, бути коротким і вмотивованим, не вказувати на його дослідників, бути орієнтованим не лише на науку, а й на освіту; термінологія має бути всеукраїнською і поєднувати елементи власне національного і міжнародного; термінологія - це система термінів, які органічно пов'язані один з одним, а кожна конкретна терміносистема має відзначатись оригінальністю і структурністю; термін повинен якнайглибше відповідати науковому поняттю, а ознаками будь-якої термінології є розвиненість і упорядкованість.

Укладання словників наукових термінів можливе лише за умови достатнього рівня розвитку загального термінознавства. Знаменними у цьому плані є праці членів НТШ, зокрема: В. Левицького («Матеріяли до фізичної термінології»), К. Левицького — юридичних термінів, І. Горбачевського - термінів з хемії, І. Верхратського — термінів з біології, Щ. Сельського — термінів з медицини, С. Рудницького — термінів з географії.

Особливо велике значення мають праці фундатора української наукової географії С. Рудницького для розвитку географічної термінології, з одного боку, та опрацювання ним теоретичних засад географічного термінознавства, зокрема словникарства, - з іншого [2, 3].

Термінозбиральну роботу С. Рудницький розпочав у 1905 р., а перше упорядкування здійснив у 1908 р., використавши матеріали словників української мови (зокрема, Є. Желехівського) [1], термінологічні праці І. Верхратського, В. Левицького, народну термінологію з Карпат, Передкарпаття і Поділля.

Питання термінотворення С. Рудницький розглядає у руслі загального становлення української національної мови. Його міркування такі: «Вся наша літературна мова опирається на казочно богатій простонародній мові. На такій широкій і богатій мовній основі легко було будувати систему нашої наукової мови» [3, с. 3]. Передусім це стосується теорії та історії літератури, де простою розповіддю можна відтворити суть явищ та їхніх взаємовідносин. Інша річ у філософії і природничих науках, де не обійтися без спеціальних «субординацій речень, уживання дієприкметників і т. д.» [3, с. 3]. На жаль, констатує С. Рудницький, наукові праці пишуться такою мовою, що нелегко добратися до суті. Це добре видно з перекладів наукових і науково-популярних праць. Ще гірші справи з оригінальною літературою, яка, на думку читачів, має «стиль страшний», мову «неможливу», «спосіб представлення темний, замотаний» [3, с. 3].

С. Рудницький переконаний, що причина такого стану полягає у «занадто одностороннім виробленню нашої наукової мови». Вона цілком може задовольнити істориків і філологів, а природописці мусять домогтися від мовознавців, «щоби помогли їм у всесторон- нім виробленню української наукової мови» [2, с. 3].

Укладений С. Рудницьким термінологічний словник є німецько-українським, що має своє пояснення. «Зробив я так, — пише учений, — тому що: 1) німецька географічна термінологія є більш докладною, методичною і багатшою, ніж англійська чи французька; 2) географічна наука є найбільш систематично розвиненою саме у Німеччині» [2, с. 2].

С. Рудницький вважає себе «рішучим приклонником міжнародних термінів», відступати від яких потрібно лише там, «де навіть стримані німці наставили питомі терміни» [2, с. 2]. До одного німецького терміна він подає часто кілька українських, ставлячи, на його думку, найбільш відповідний термін на перше місце (при цьому таким терміном може бути і міжнародний). Для прикладу, горизонт, овид, обрій, кругогляд, кругозір, кругосвіт, крайнебо; алювій, наплав; ізобата, лінія однакової глибини; ізогіпса, лінія однакової висоти.

Це переконання С. Рудницький втілював у життя безпосередніми запозиченнями та калькуванням українськими мовними засобами, наприклад геоморфологічної термінології В.-М. Девіса (пенеплен тощо). Така позиція С. Рудницького мала методологічний характер і принципове значення для розвитку національної термінології загалом. У цей період деякі львівські учені (В. Левицький, І. Кандяк, І. Верхратський, Р. Цегельський) виступали за пріоритет національних елементів у терміносистемах. У міжвоєнний період тривала також наукова дискусія між НТШ, з одного боку, та Українською Господарською Академією в Подєбрадах і Всеукраїнською академією наук, — з іншого, щодо шляхів подальшого розвитку української термінології, зокрема співвідношення національних та чужомовних терміноелементів.

С. Рудницький розумів також усю важливість проблеми залучення у науковий обіг живої народної мови окремих регіонів. Відкидаючи надмірний галицький патріотизм, він писав: «Справу наукової мови може вирішити тільки загальний з'їзд з усіх українських земель, а Галичина — це одна десята частина України, а в російській Україні не один десяток українців-природописців, не бачучи змоги працювати в українській мові - пішли на службу чужій науці» [3, с. 3]. Результатом цього стала мовна нерозвиненість багатьох національних поняттєво-термінологічних систем, виникла потреба звертатися до тих мов, у яких вони вже стабілізувалися внаслідок концептуальності багатьох понять.

На думку С. Рудницького, концептуальність творення термінологічних систем потребує, щоб термінологія була «легка і прозора», щоб вона при відтворенні іншими мовами «кованини майже не вимагала» [3, с. 3].

Спільні засади термінотворення для Галичини та Наддніпрянщини здатний координувати спільний центр, який сприяв би тому, «щоб термінологічні матеріали були найповажнішим науковим збором передискутовані, а праці термінологічних хоробрців не перетворювались у сізіфовий труд» [2, с. 3].

Будова перекладного термінологічного словника С. Рудницького мотивується відповідною теоретичною концепцією і відображає його розуміння структури тогочасної географічної науки. Зокрема, у першому підрозділі (2, с. 3 - 39) вміщені терміни з математичної географії — геодезії і картографії та із суміжних наук (астрономії, геофізики, геодезії, навтики); у другому (2, с. 40 - 128) — з фізичної географії (а також геології, картографії); у третьому (2, с. 129 - 151) — з біогеографії й антропогеографії.

Кількісна обмеженість термінів з антропогеографії та суміжних з нею дисциплін (за твердженням проф. О. Шаблія, подано лише 5 % використовуваної на той час їхньої кількості) свідчить про початкову стадію термінологічної роботи зі суспільної географії. Зокрема, С. Рудницький переважно подає терміни з демографії та етнографії, географії поселень і розселення, політичної географії, тільки згадуючи такі наукові напрямки як історична географія, економічна географія, антропогеографія. Особливо обширна лексика щодо типів сільських і міських поселень. Зокрема, серед перших знайшли своє місце село (громадне, маршеве, кругле), дворище, хутір, присілок (слобода, воля), оселя, осідок, домівка, лісове село; з міських - столиця, головне місто, велике місто, середнє місто, містечко, городок, провінційне (заштатне) місто. За виконуваними функціями згадується промислове, торговельне, морське, урядниче місто.

Політико-географічна термінологія включає державознавчу та народознавчу лексику. С. Рудницький подає терміни на означення типів держав за розмірами (світова держава, велика держава, середня держава, дрібна держава, мізильна держава); за морфологічними особливостями і географічним положенням (одноцільна держава, континентальна держава, морська держава, острівна держава); за господарською спеціалізацією (промислова держава, хліборобська країна); за формою правління (залежні держави, колоніальні держави, прилучені краї).

Перелік народів подано за критерієм суспільного розвитку (природний, первісний, дикий народ; ловецький народ, збираючий народ, культурний народ); за видом господарювання (рибальський, торговельний, скотарський народ); за місцем у світовому розвитку (окрайній народ).

Теорія політичної географії та геополітики представлена такими поняттями: сфера інтересів, претензій; політичний простір; політичне положення; політична границя; боротьба за простір; боротьба за існування.

Економіко-географічна термінологія стосується переважно землеробства та його окремих видів, транспортного сполучення, торгівлі, меншою мірою - промисловості.

Зі словника можна також зробити висновок про початок формування термінології зі суспільно-географічної реґіоналістики (глибинний регіон, огнище культури, культурний округ, культурний осередок тощо).

Словник термінів С. Рудницького, незважаючи на деяку втрату реальних відповідників у сучасному мовленні, має незаперечну історико-географічну та лінґвістичну цінність. Крім того, він став підґрунтям для подальшого розвитку географічної термінології.

Література

1. Малоруско-німецкий словар : у 2 т. — [уклад. Є. Желеховский, С. Недільський]. - Львів : НТШ, 1886. — Т. 1 (А-О). — 589 с. ; Т. 2 (П-Я). — 632 с.

2. Рудницький С. Начерк географічної термінольогії / С. Рудницький // Зб. мат.-природопис.-лікар. секції НТШ. — Львів, 1908. — Т. ХІІ. — С. 1 - 151.

3. Рудницький С. Причинки до географічної термінольогії. Вступ / С. Рудницький // Зб. мат.-природопис.-лікар. секції НТШ. — Львів, 1913. — Вип. 15. — 16 с.

¹ Надруковано за: Влах М. Степан Рудницький: розвиток української суспільно-географічної термінології / М. Влах // Історія української географії та картографії: матеріали Третьої міжнар. наук. конф., присвяч. 130-літньому ювілею акад. Степана Рудницького. — Тернопіль, 2007. — С. 21 - 22.