Історія географії - Мирослава Влах 2018

3. Інформаційно-допоміжний розділ
3.3. Статті, тексти лекцій
Львівська суспільно-географічна школа: еволюція агрогеографічної концепції

Вступ. Проблеми розвитку сільського господарства і функціонально пов'язаних із ним галузей економіки були й на сьогодні залишаються важливими у науково-теоретичних і прикладних на- працюваннях української суспільно-географічної науки загалом і кафедри економічної і соціальної географії Львівського національного університету імені Івана Франка зокрема. Це зумовлено багатьма причинами, серед яких слід відзначити такі: суспільна пріоритетність агрогеографічних досліджень, оскільки виробництво агропродукції забезпечує не тільки необхідні щоденні потреби людей, а й економічну та соціальну стабільність держави, її економічну і політичну безпеку; висока географічність досліджень, позаяк земля - головний предмет і знаряддя праці сільськогосподарського виробництва.

Постановка проблеми. У матеріалах міжнародного наукового семінару, організованого до 60-річчя кафедри економічної і соціальної географії Львівського національного університету імені Івана Франка, відзначено, що проблеми агрогеографії є традиційними в економіко-географічних дослідженнях Львівської суспільно-географічної школи [7, с. 13].

Тривалий історичний період розвитку агрогеографічного напряму зумовлює необхідність аналізу еволюції його теоретичних і методичних засад, поняттєво-термінологічної системи, що дозволить обґрунтувати шляхи подальшого поступу.

Результати дослідження. Витоки агрогеографічного напряму у Львівському університеті й у науковому товаристві ім. Шевченка сягають ще довоєнного часу та пов'язані з іменами польського вченого Я. Ернста [13] і проф. В. Кубійовича [3].

Наукові зацікавлення проф. Я. Ернста стосувалися поділу Польщі на географічно-сільськогосподарські реґіони (магістерська робота), географії сільського господарства Поділля (докторат). Я. Ернст уперше у географічній науці використав для територіальної таксономізації метод багатовимірного аналізу (metoda podobienstw Czekanowskiego²). У подальшому цей таксономічний метод уперше в українській географії був застосований проф. О. Шаблієм для лісоекономічного районування України [10, с. 137].

Географічні особливості та проблеми сільськогосподарської освоєності національної території України займають також чільне місце у спадщині проф. В. Кубійовича. Бібліографія основних праць, статей і карт В. Кубійовича, що подана в автобіографічній роботі «Мені 85», засвідчує значну зацікавленість вченого до даної проблематики протягом плідного у науковому сенсі періоду 30- 40-х років XX ст. Зокрема, з 71 позиції наукових публікацій 17 безпосередньо пов'язані з проблемами агрогеографії, не враховуючи статей, підготовлених до « Енциклопедії Українознавства». Бібліографія наукових праць відображає збільшення територіальних масштабів досліджень ученого: Ґорґани, Східні Бескиди, Східні Карпати, Північні Карпати, Буковина, Підкарпатська Русь, врешті — Україна й сумежні краї. Поступово розширювалося й коло наукової проблематики вченого: від характеристики історично-початкових видів господарювання - пастушества і кошарництва — до рільництва і тваринництва, і далі — до аналізу розвитку сільськогосподарських угідь, антропогеографічного районування території.

Головною методологічною засадою агрогеографічних досліджень В. Кубійовича є розгляд розміщення угідь залежно від природних, насамперед морфологічних, особливостей території. Наприклад, у праці «Розміщення угідь і населення у Північних Карпатах» (Братислава, 1932 р.) В. Кубійович здійснює природно- географічне районування Північних Карпат у межах сучасної Польщі, Словаччини, України з виділенням 424 мікрорайонів. Поширення ріллі на західних землях України він аналізує у розрізі чотирьох природних областей і 29 дрібніших одиниць. Вивчення структури угідь у розрізі окремих природних одиниць дає змогу уникнути штучного впливу політико-адміністративних меж, що так властиве для сучасних економіко-географічних досліджень агро- територіальних утворень. Однак В. Кубійович не хибував надмірним географічним детермінізмом. Серед чинників, що впливають на розміщення ріллі, ним розглядаються історичні особливості території, етнічний склад населення, відносини власності, рівень матеріальної культури, форми розселення тощо.

Великі заслуги В. Кубійовича у розвитку агрогеографії полягають у розробленні ним методів дослідження, серед яких найголовнішим є картографічний. Як видно з «Атлясу України й сумежних країв», сільське господарство В. Кубійович розглядав через тісний зв'язок із діяльністю невиробничих інституцій, за сучасною термінологією, — інфраструктури. Конкретність агрогеографічних досліджень В. Кубійовича завжди пов'язувалася з узагальненнями науково-теоретичного і методичного характеру, що не втратили свого значення і в наш час.

Еволюцію агрогеографічного напряму Львівської суспільно- географічної школи методично правильно розглядати на прикладі наукових напрацювань кафедри економічної і соціальної географії Львівського національного університету імені Івана Франка, що відповідає вимогам неперервності, історичної тяглості, наукової наступності.

Розвиток агрогеографії у післявоєнний час пов'язаний з іменем керівника кафедри проф. О. Ващенка. Агрогеографію можна розглядати як генетично першопочаткову форму економіко-географічного знання львівської суспільно-географічної школи, що відповідало домінуванню в ті часи галузево-статистичного напряму економічної географії та мало суспільну зумовленість (аграрний рівень розвитку західного регіону України). Піонерність агрогеографічних досліджень не означала їхнього низького теоретичного рівня. Навпаки, цей напрям забезпечував високу географічність досліджень, оскільки базувався на необхідності врахування системи чинників природно- і суспільно-географічного характеру, мав об'єктивні підстави для системного трактування виробничої складової, адже сільське господарство - не проста сукупність галузей рослинництва і тваринництва, а взаємозв'язок видів діяльності, пов'язаних з обробітком землі. Про специфіку агропроблематики кафедри цього періоду свідчить кандидатська дисертація доц. І. Сваричевського «Географія сільського господарства Дрогобицької області» (1957 р.), а також структура атласів сільського господарства Львівської, Дрогобицької, Закарпатської та Івано-Франківської (тоді Станіславівської) областей, виконаних під керівництвом проф. О. Ващенка. Атласне картографування, започатковане працями Е. Ромера і В. Кубійовича, розвинене проф. О. Ващенком і проф. О. Шаблієм — своєрідний бренд Львівської суспільно-географічної школи.

Об'єктом агрогеографічних досліджень на першому етапі було сільське господарство окремих адміністративних реґіонів, предметом — розміщення галузей сільського господарства, яке трактувалось як відношення між сільськогосподарським виробництвом і територією переважно через динаміку цього процесу, головні наукові підходи — описово-географічний, порівняльно-географічний, методи дослідження — статистичний, картографічний. Слід відзначити конструктивність наукових напрацювань, оскільки їх виконували на матеріалах адміністративних областей, що створювало можливість достатнього обґрунтування і забезпечувало достовірність наукових висновків. У майбутньому використання адміністративного підходу до виділення територіальних одиниць міжгалузевих утворень почало домінувати у суспільно-географічних дослідженнях львівської школи.

Другий етап розвитку агрогеографічної концепції на кафедрі економічної і соціальної географії Львівського національного університету ім. Івана Франка пов'язаний зі становленням і активним використанням системно-структурної парадигми економіко-геогра- фічних досліджень. У руслі концепції міжгалузевих територіальних систем [11] головним об'єктом агрогеографічних досліджень стали регіональні АПК — АПК Карпатського регіону (М. Білик), АПК Закарпатської області (М. Влах), АПК Львівської області (М. Книш); предметом досліджень - територіальна структура, чинники становлення і розвитку, міжгалузеві територіальні зв'язки [2], проблеми природокористування [1], використання трудових ресурсів тощо. Традиційні методи дослідження доповнилися математико-географічними, зокрема багатовимірним аналізом для обґрунтування територіальних поєднань об'єктів дослідження.

Зазнала трансформації поняттєво-термінологічна система об'єктно-предметної сфери агрогеографічних досліджень, зокрема відзначаємо розширення об'єктної сфери - від сільського господарства до АПК як сукупності галузей, що генетично і функціонально пов'язані зі сільським господарством. Врахування функціональних аспектів агродіяльності знайшло відображення у використовуваній термінології - компонентно-функціональна, територіально-функціональна структура АПК. Суспільно-географічне дослідження організаційно-управлінських аспектів функціонування АПК зумовило використання поняття «територіальна організація» замість «територіальної структури» (у сучасному формулюванні «геопросторова організація»).

Занепад сільського господарства у 90-х роках XX ст., що був пов'язаний з трансформаційними процесами в економіці України, зумовив деяке зниження уваги до української агропроблемати- ки. Натомість об'єктом дослідження стало сільське господарство українсько-польського прикордоння (С. Пенюк). Власне сільське господарство та інші функціонально пов'язані з ним галузі є підста- вовими в економічній співпраці у транскордонному Карпатському регіоні, позаяк пов'язані з подібними природно-ресурсними і соціально-економічними умовами території, мають історичні традиції та забезпечують сталий розвиток території.

Третій етап агрогеографічних досліджень (з початку 2000-х років) пов'язаний з активним запровадженням у науковий вжиток поняття «агробізнес», що відповідало зміні попередньої командно- адміністративної системи господарювання і становленню ринкової економіки (І. Ранця). Якщо АПК - це поняття, що функціонувало в концепції міжгалузевих систем, у якій головним є виробничо-технологічна взаємопов'язаність різних галузей, то агробізнес — поняття, пов'язане з діяльнісним підходом у суспільній географії та означає прибуткову економічну діяльність у диверсифікованій аграрній сфері в ринкових умовах. За подібного компонентного складу регіонального АПК і агробізнесу відзначаємо відмінні особливості їхнього функціонування і цільової орієнтації - централізація, державне регулювання, оцінка діяльності за обсягами виробництва для АПК, децентралізація, ринкове регулювання, отримання максимальних прибутків — для агробізнесу.

Як і на попередньому етапі, головною категорією агробізне- сових досліджень є геопросторова організація, яка трактується через зв'язки між суб'єктами агробізнесу, територіальні поєднання суб'єктів агробізнесової діяльності та їх функціонування. Посилюється значення кластерного методу для виділення територіальних поєднань суб'єктів агробізнесу (І. Ранця).

Логічно продовжують розвиток агропроблематики кафедри суспільно-географічні дослідження аграрної сфери регіону (М. Влах, Т. Кравець), під якою розуміється реґіональна суспільна система, яка включає ресурсний (природні, технічні, людські ресурси), економічний (господарство, економічні відносини) та соціальний (у тім числі споживчий) блоки.

На основі сферно-сегментного підходу, що є одним із проявів загально-географічного наукового підходу поряд із єдністю, цілісністю, взаємопов'язаністю, позиціоновано аграрну сферу серед інших суспільних сфер (економічної, соціальної, демографічної, інтелектуальної, політичної, духовної, екологічної, техносфери), визначено структуру аграрної сфери з виділенням сегментів, областей, а також встановлено головні напрями її трансформації - структурний, функціональний, територіальний, організаційно- управлінський [6, с. 14].

Висновки. Агрогеографічна концепція Львівської суспільно-географічної школи пройшла еволюційний шлях розвитку від географії сільського господарства (50 - 60-ті роки ХХ ст.), географії АПК (70 - 90-ті роки ХХ ст.), географії агробізнесу регіону (з 2000-х років) до географії агросфери (з 2005 р.). На часі — становлення агрогеографії як окремого напряму суспільно-географічної науки, що займається вивченням геопросторових аспектів функціонування та розвитку аграрної сфери як системи видів діяльності з виробництва, розподілу, обміну, споживання продукції сільськогосподарського походження.

Література

1 Влах М. Развитие агропромышленой интеграции и проблеми природопользования (на примере западных областей УССР) / М. Влах, Т. Коропецкая // Вестн. Львов. ун-та. — Сер. геогр. — 1984. — Вып. 14. — С. 95-100.

2. Влах М. Проблеми совершенствования производственно-экономических связей АПК Закарпатской области: автореф. дисс. ... канд. геогр. наук : 11.00.02 / М. Влах. — К., 1990. — 19 с.

3. Влах М. Праці Володимира Кубійовича в історії становлення агрогеографічних досліджень Карпатського регіону / М. Влах // Історія української географії : всеукр. наук.-теор. часопис. —2001. — Вип. 1(3). — С. 46 - 49.

4. Влах М. Р. Сучасні проблеми агрогеографічних досліджень / М. Влах // Матеріали міжнародного наукового семінару «Львівська суспільно-географічна школа у національному та європейському вимірах» (до 60-річчя кафедри економічної і соціальної географії Львівського національного університету імені Івана Франка). — Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, — 2005. — С. 313 - 319.

5. Книш М. М. Функционально-территориальная структура АПК Львовской области: автореф. дис. . канд. геогр. наук: 11.00.02 / М. М. Книш. — К., 1991. —19 с.

6. Кравець Т. М. Суспільно-географічні аспекти трансформації аграрної сфери Львівської області / Т. М. Кравець // Географія і сучасність : зб. наук. праць нац. пед. ун-ту ім. М. П. Драгоманова. — К. : Вид-во нац. пед. ун-ту ім. М. П. Драгоманова, 2011. — С. 140 - 144.

7. Матеріали міжнародного наукового семінару «Львівська суспільно-географічна школа у національному та європейському вимірах» (до 60-річчя кафедри економічної і соціальної географії Львівського національного університету ім. І. Франка). — Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2005. — 380 с.

8. Пенюк С. І. Суспільно-географічні аспекти розвитку сільського господарства польсько-українського прикордоння (на матеріалах Підкарпатського воєводства Польщі) : автореф. дис. ... канд. геогр. наук: 11.00.02 / С. І. Пенюк. — Львів, 2002. — 19 с.

9. Ранця І. І. Територіальна організація агробізнесу регіону (на матеріалах Львівської області) : автореф. дис. ... канд. геогр. наук: 11.00.02 / І. І. Ранця. — Львів, 2005. — 20 с.

10. Шаблій О. І. Лісопромислові комплекси Української РСР. Питання теорії і моделювання / О. І. Шаблій. — Львів : Вища шк., 1973. — 187 с.

11. Шаблий О. И. Межотраслевые территориальньїе системи : проблеми методологии и теории / О. И. Шаблий. — Львов : Вища шк., 1976. — 200 с.

12. Шаблій О. І. Основи суспільної географії : підруч. для студ. вищ. навч. закл. / О. І. Шаблій. — [2-ге вид.]. — Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2012. — 296 с

13. Ernst J. D-me Ііпіе zytia. Ja і moj Lwow / J. Ernst. — Lublrn : Wydawrnctwo LubelsHe, 1988. — 288 s.

¹ Надруковано за: Влах М. Львівська суспільно-географічна школа: еволюція агрогеографічної концепції / М. Р. Влах, Т. О. Коропецька // Географічна наука і практика: виклики епохи: міжнар. наук. конф., присвяч. 130-річчю географії у Львів. ун-ті (Львів, 16 - 18 травня 2013). — С. 34 - 38.

² Ян Чекановський — у довоєнний період професор антропології Львівського університету.