Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) - М. М. Книш 2013

2. Навчально-методичний розділ
2.1. Завдання практичних, семінарських, самостійних робіт змістовного модуля 1
§5. Участь Латинської Америки та Карибських країн у процесах політичної глобалізації

Мета: засвоєння студентами знань про головні тенденції політичної глобалізації країн Латинської Америки та Карибського басейну.

В результаті вивчення цієї теми студентові необхідно:

Знати:

— критерії та показники для обчислення індексу політичної глобалізації;

— методику розрахунку індексу політичної глобалізації;

— головні суб’єкти глобального регулювання;

— особливості геопросторової організації країн макрорегіону за індексом політичної глобалізації;

— головні тенденції політичної глобалізації на початку XXI ст., що стосуються Латинської Америки та Карибських країн.

Вміти:

— обчислювати індекс політичної глобалізації;

— створювати типологію країн макрорегіону за індексом політичної глобалізації;

— складати синтетичні карти, таблиці, що характеризують процеси політичної глобалізації у макрорегіоні.

Головні терміни і поняття:

— БРІКС;

— «Велика двадцятка»;

— «Велика сімка»;

— глобалізація;

— «Група п’ятнадцяти»;

— індекс політичної глобалізації;

— Комісія з глобального регулювання;

— критерії політичної глобалізації;

— політична глобалізація;

— регіональна держава;

— суб’єкти глобального регулювання;

— субрегіональна держава.

Завдання практичної роботи

1. Ознайомтесь з критеріями та показниками політичної глобалізації (дод. Ж).

2. Визначте індекс політичної глобалізації для країн Латинської Америки та Карибського регіону (див. пояснення), використовуючи дані дод. Ж, табл. Ж.1.

3. Згрупуйте країни Латинської Америки та Карибського регіону за індексом політичної глобалізації. Виокреміть п’ять груп (дуже високий, високий, середній, низький, дуже низький рівень показника). Результати групування відобразіть у таблиці 1 за зразком:

Таблиця 1

Індекс політичної глобалізації країн Латинської Америки та Карибського бесейну

4. Нанесіть виокремлені групи країн за індексом політичної глобалізації на контурну карту способом картограми.

Пояснення до виконання завдання. Використовуючи дані дод. Ж, табл. Ж.1, обчисліть інтегральний індекс політичної глобалізації країн Латинської Америки і Карибського басейну за формулою 5.1:

де і_м.о — субіндекс, що відображає членство країни у міжнародних організаціях;

і_мир — субіндекс, що відображає участь країни у міжнародних миротворчих місіях;

і_р.д. — субіндекс, що відображає кількість ратифікованих договорів. Часткові індекси і_м.о., і_мир, і_р.д. розраховуються за формулою 5.2:

де x — фактичне значення показника і в країні;

х_min — мінімальне значення показника x серед усіх досліджуваних країн;

х_max — максимальне значення показника х серед усіх досліджуваних країн.

Результати запишіть у таблицю 2 за таким зразком:

Таблиця 2

Індекс політичної глобалізації країн Латинської Америки та Карибського басейну

Розраховані інтегральні індекси політичної глобалізації запишіть у порядку спадання. Упорядкований ряд інтегральних індексів політичної глобалізації поділіть на групи за принципом побудови інтервалів з природними розривами. Суть методу полягає у тому, що для меж інтервалів обирають такі місця, в яких статистичний ряд має найбільші розриви. Для кожної групи визначте відповідний ступінь зафарбування чи штрихування. Отримані результати відповідним чином оформіть в умовних позначеннях картосхеми.

Література

1. Атлас світу / [авториз. пер. з англомов. вид. Collins World Atlas ; відп. ред. О. Вакуленко]. — К. : Картографія, 2005. — 336 с.

2. Вісьтак О. І. Регіональна держава: поняття і підходи до трактування / О. І. Вісьтак // Теоретичні та методичні проблеми суспільної географії : зб. наук. праць. — Львів : Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2006. — С. 229-233.

3. Дністрянський М. С. Геополітика : навч. посіб / М. С. Дністрянський. — Львів : Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2011. — С. 207-211.

4. Довідковий атлас світу / [В. В. Молочко, Ж. Є. Бонк, І. Л. Дрогушевська та ін.]. — К. : Картографія, 2010. — С. 68.

5. Гаврилишин Б. До ефективних суспільств : дороговкази в майбутнє : доповідь Римському клубові / [Б. Гаврилишин ; упорядн. В. Рубцов]. — [3-тє вид., доп.]. — К. : ПУЛЬСАРИ, 2009. — 248 с.

6. Глобалізація і безпека розвитку : монографія / [О. Г. Білорус, Д. Г. Лук’яненко та ін. ; за ред. О. Г. Білоруса]. — К. : КНЕУ, 2001. — 733 с.

7. Глобальні зміни світу 2025. Доповідь / [пер з англ.]. — Львів : Літопис, 2010. — 188 с.

8. Економічна і соціальна географія країн світу : навч. посібник / [за ред. С. П. Кузика]. — Львів : Світ, 2005. — С. 43-46.

9. Індекс глобалізації KOF (KOF Index of Globalization) / Швейцарський інститут технологій в Цюріху [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://globalization. kof.ethz.ch/query/ showData

10. Книш М. М. Глобалізація: сутність поняття / М. М. Книш // Наукові записки ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2007. — Серія : географія. — Вип. 1. — С. 72-78.

11. Книш М. М. Проблеми регіонального лідерства Бразилії / М. М. Книш // «Географія та туризм» : наук. зб. КНУ ім. Тараса Шевченка. - 2010. — Вип. 5. — С. 48-52.

12. Лукашевич В. М. Глобалістика : навч. посібник / В. М. Лукашевич. — [2-е вид., доп. і перероб.] — Львів : Новий Світ-2000, 2010. — 440 с.

13. Політична географія і геополітика : навч. посібник / [Б. Яценко та ін. ; за ред. Б. П. Яценка]. — К. : Либідь, 2007. — 255 с.

14. Суліма Є. М. Глобалістика : підручник / Є. М. Суліма, М. А. Шепєлєв. - К. : Вища школа, 2010. — 544 с.

15. Сучасна глобалістика: провідні концепції і модерна практика : навч. посіб. / В. М. Бебик, С, О. Щергін, Л. О, Дегтярьова. — К. : Університет «Україна», 2006. — 208 с.

16. Ткач О. І. Модернізація політичних систем країн Латинської Америки (політологічний аналіз) / О. І. Ткач. — К. : Ніка-Центр, 2006. — 312 с.

17. Шепєлєв М. А. Глобалізація управління як мегатенденція сучасного світового розвитку : монографія / М. А. Шепєлєв. — К. : Генеза, 2004. — 512 с.

18. Часопис «Foreign Policy» [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.foreignpolicy.com

19. A.T. Kearney Company [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.atkearney.com

Словник термінів і понять

«Велика двадцятка» (G-20, англ. Group of Twenty) є групою міністрів фінансів та керівників центральних банків 20-ти економік: 19 з них — найбільші економіки світу. Загалом економіки G-20 становлять 90% світового ВНД, 80% світової торгівлі (включаючи внутрішню торгівлю у ЄС) та дві третини населення світу. Заснована 15 грудня 1999 р. Членами «двадцятки» є Австралія, Аргентина, Бразилія, Великобританія, Німеччина, Індія, Індонезія, Італія, Канада, Китай, Республіка Корея, Мексика, Росія, Саудівська Аравія, США, Туреччина, Франція, ПАР, Японія і Європейський Союз. Постійними учасниками зустрічей G-20 є МВФ, Європейський центральний банк і Світовий банк.

«Велика сімка» (G-7; англ. Group of Seven) — група із семи розвинутих країн світу США, Японія, Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія та Канада), лідери яких зустрічаються для обговорення спільних економічних проблем і намагаються узгоджувати свою економічну політику.

БРІКС (від англ. BRICS — абрев. Brazil, Russia, India, China, South Africa — Бразилія, Росія, Індія, Китай, Південна Африка; раніше БРІК) — група найбільших за площею та людністю країн, що розвиваються. Цей акронім запропоновано банком Goldman Sachs 2001 р. В англійській транскрипції BRIC дуже схоже на англійське слово brick — цеглина, отож термін використовують для позначення групи країн, за рахунок зростання яких забезпечуватиметься майбутнє зростання світової економіки і фондових ринків зокрема.

Глобалізація — поступове зменшення регіональних контрастів у світовому масштабі як наслідок зростаючих міжнародних культурних, економічних і політичних зв’язків. Дедалі повніше втягування окремих країн, їхніх частин чи блоків (систем, асоціацій, інтеграцій) в економічні, політичні, духовно-культурні та інформаційні процеси світових масштабів.

«Група п’ятнадцяти» (G-15, англ. Group of Fifteen) — група держав, утворена 1989 р. у Белграді як результат Дев’ятого саміту Руху неприєднаних держав і «Групи-77». Мета утворення: сприяння економічному розвитку держав-учасниць; надання інформації іншим міжнародним організаціям про функціонування членів групи; активізація діалогу «Північ—Південь»; активізація співпраці між провідними країнами, що розвиваються (англ. Leading developing countries). Спочатку до складу групи увійшло 15 держав, що і дало назву групи G-15 (Алжир, Єгипет, Нігерія, Сенегал, Зімбабве, Аргентина, Бразилія, Мексика, Ямайка, Перу, Венесуела, Індія, Індонезія, Малайзія, Шрі-Ланка, Югославія). З часом до них приєдналися Чилі, Іран, Кенія, а Югославія перестала бути членом групи. За час існування групи відбулося 15 самітів (останній — 2012 р. у Коломбо).

«Група-77» (G-77, англ. Group of Seventy Seven) — найбільша міждержавна організація країн, що розвиваються, яка діє в рамках ООН та її органів. Рішення про створення групи прийнято 1964 р. на Нараді міністрів країн, що розвиваються, Азії, Африки і Латинської Америки. Нині до G-77 входить 130 держав, однак офіційну назву не змінено. Головною метою групи є торгово-економічна, фінансова та технічна співпраця між країнами, що розвиваються, а також узгодження спільної позиції на конференціях та зібраннях ООН.

Індекс політичної глобалізації — інтегральний показник, який відображає участь країни у глобальному політичному житті та обчислюється за допомогою чотирьох критеріїв (субіндексів, див. далі).

Комісія з глобального управління — міжнародна організація, яка об’єднує 28 учасників з різних країн світу, створена 1992 р. з метою аналізу головних рушійних сил глобальних змін, дослідження глобальних проблем, що постали перед світовим співтовариством, оцінки адекватності структурної організації світу, підготовки рекомендацій з її реконструкції і зміцнення.

Критерії (субіндекси) політичної глобалізації: членство у міжнародних організаціях (кількість організацій); участь у міжнародних миротворчих місіях (кількість миротворців); кількість ратифікованих міжнародних договорів.

Політична глобалізація — процеси, які посилюють взаємозалежність в усьому світі, розширюють коло суб’єктів міжнародних відносин і спрямовані на формування глобального суспільства.

Регіональна держава — це статус, який залежить від ролі країни у формуванні регіонального порядку: рівень її можливостей консолідувати та пов’язати свої політичні та економічні інтереси з іншими державами макрорегіону. Суб’єкти глобального регулювання — це міжнародні формальні (ООН, МВФ, Світовий банк, Міжнародна організація праці, СОТ та ін.) і неформальні (G-7, G-2, G-15, БРІКС) організації, транснаціональні компанії, особистості (науковці, політики, громадські діячі та ін., наприклад, Н. Манделла, Дж. Сорос, Б. Гейтс та ін.), рішення і дії яких впливають на перебіг світових процесів.

Субрегіональна держава — друга за статусом держава у макрорегіоні, після регіональної.

Завдання та вправи для самостійної роботи

1. Ознайомтесь з різними методиками розрахунків індексу політичної глобалізації (дод. Ж.2).

2. Порівняйте рейтинг країн Латинської Америки і Карибського регіону у процесах політичної глобалізації за методикою А. Т. Кеагnеу та KOF [18, 19].

3. Побудуйте графічну модель суб’єктів глобального регулювання.

4. Ознайомтесь з десятою доповіддю Римського клубу Б. Гаврилиши- на «Дороговкази в майбутнє» [5, с. 189—200]. Опрацюйте розділ 5 «Різні шляхи до спільної дії».

Запитання для самоперевірки

1. Вкажіть відомі Вам суб’єкти глобального регулювання, які отримали великий вплив на світовій арені внаслідок політичної глобалізації.

2. Зазначте причини створення Комісії з глобального управління та її країн-членів.

3. Назвіть причини лідерства розвинених країн у процесах політичної глобалізації.

4. До чого може призвести відсутність ефективного глобального регулювання?

5. Обґрунтуйте причину дедалі вагомішої ролі глобального управління у зменшенні автономії та суверенітету націй-держав.

6. Які є критерії політичної глобалізації?

7. Назвіть країну Латинської Америки та Карибського регіону з найвищим рівнем політичної глобалізації.

8. Назвіть країни макрорегіону із низьким рівнем політичної глобалізації.

9. Вкажіть регіональну і субрегіональні держави макрорегіону.