Ґрунтознавство і географія ґрунтів - С.П. Позняк 2010

Розділ 21. Охорона ґрунтів
21.4. Підкислення ґрунтів

Кислотна деградація ґрунтів набуває глобальних масштабів, спричиняючи негативні екологічні наслідки. Підкислення в багатьох випадках є вторинним і має антропогенний характер. Вагомими причинами підкислення ґрунтів є кислотні дощі, низький рівень внесення органічних добрив, інтенсивне (часто необґрунтоване) застосування хімізації в землеробстві тощо.

Підкислення ґрунтів унаслідок кислотних дощів найпоширеніше в країнах Скандинавського півострова, у східних районах США, Канади, а також у Великій Британії, Бельгії, Німеччині, Польщі, Україні, країнах Балтії, Молдові, деяких областях Росії. Зростання кислотності дощових опадів останніми десятиріччями спостерігається в індустріальних районах багатьох країн Західної Європи, США та Канади. В цих країнах рН дощової води знизився з 6,0-6,5 до 5,0-4,5, а в окремі періоди — до 3,5 одиниць. У Підмосков’ї рН дощової води в окремих випадках досягло значень 3,0-2,6. Під час весняного сніготанення простежується висока кислотність вод. Дослідження снігових опадів у районі Розточчя (смт Брюховичі, Львівська область) засвідчили, що рН снігових вод у січні-лютому 1995 року досягло значень 3,5-4,0. Кислі та підкислені дощові й талі снігові води, надходячи в ґрунти, спричиняють підкислення ґрунту, а часто підкислюють і підґрунтові води (Позняк С. П., Підвальна Г С., 1996).

В Україні є понад 11 млн га дерново-підзолистих, буроземних, сірих опідзолених ґрунтів і чорноземів опідзолених з підвищеною кислотністю, з яких 7,8 млн га припадає на ріллю, понад 3 млн га - на природні кормові угіддя.

Значно збільшується площа слабо- і середньокислих ґрунтів у районах бурякосіяння. У випадку тривалого внесення підвищених доз мінеральних добрив на чорноземах типових спостерігається збільшення активної кислотності. Внесення азотних добрив набагато більше підвищує активну кислотність ґрунту порівняно з внесенням фосфорно-калійних добрив.

Дослідження функціональної неоднорідності кислотно-основних властивостей ґрунтового профілю буроземів Українських Карпат засвідчило, що з під- кисненням верхніх горизонтів ступінь консолідації хімічних і фізико-хімічних чинників, пов’язаних з регулюванням кислотно-основної рівноваги ґрунту, зменшується. Найсильніші кореляційні зв’язки між компонентами кислотно-основної системи простежуються у перехідному горизонті. У нижньому гумусовому горизонті, порівняно з верхнім гумусовим і дерново-гумусовим, посилюються буферні властивості гумусу та його вплив на гідролітичну кислотність, а також вплив рухомого Аl³⁺ і обмінного Са²+ на потенційну кислотну буферність.

На рівні взаємодії автотрофних організмів з ґрунтом відбувається трофічне підкислення, пов’язане з мінеральним живленням рослин шляхом топонімічного вивітрювання мінералів (протолізом) і трансформуванням їх у біологічно доступні форми під впливом кореневих виділень кислотної природи (Гоголєв І. М., 1965).

Істотний вплив на кислотність ґрунту мають промислові викиди, що містять оксиди металів. У ґрунті вони утворюють сульфатну кислоту, яка зумовлює підкислення. На освоєних болотних ґрунтах підкислення може бути спричинене окисненням сульфідів феруму та мангану.

Аналізуючи матеріали досліджень кислотно-основних властивостей ґрунтів, встановили, що за 30-річний період рН сольове у ґрунтах України дещо змінилося: суттєво зменшилися площі з сильно- і середньокислими ґрунтами і збільшились площі ґрунтів зі слабкокислою і близькою до нейтральної реакцією. Ґрунти поліських областей за останні 30 років стали менш кислими, в лісостепу ці зміни менш закономірні. У Полтавській, Харківській, Сумській і особливо Черкаській областях ґрунти помітно підкислились, а в інших областях відбулося деяке підлуговування.