Ґрунтознавство і географія ґрунтів - С.П. Позняк 2010

Розділ 12. Ґрунти вологих лісових субтропічних, тропічних і екваторіальних областей
12.1. Червоноземи

Червоноземи поширені в субтропіках, а найбільші масиви цих ґрунтів приурочені до східних, більше зволожених, частин континентів. У Євразії вони поширені в Південно-Східному Китаї, на Японських островах. У Північній Америці ці ґрунти займають півострів Флориду і прилеглі до нього з півночі і заходу території штатів Джорджія, Алабама, Міссісіпі та Луїзіана. У Південній півкулі ці ґрунти поширені в субтропічному поясі південно-східної Австралії, у Південній Америці - в Уругваї, в області поширення базальтів у басейні ріки Парани. У західних частинах континентів, де панує перемінно-вологий середземноморський клімат, червоноземи трапляються в особливих орографічних умовах, де створюються місцеві особливості клімату з порівняно високим зволоженням. Такими районами їх поширення є Закавказзя - Аджарія, крайній південний схід Азербайджану - передгір’я Талиша. Клімат у цих районах субтропічний вологий, з річною сумою опадів від 1000 до 2500 мм з максимумом у літній період. Середньорічна температура повітря 14° С, середня літніх і осінніх місяців — 21-23°С, зимових — +7°С. Мінусові температури бувають вкрай рідко і тому ґрунти не промерзають. Найпоширенішими ґрунтотворними породами є продукти вивітрювання андезитів, базальтів, туфів, а також осадові породи - глинисті та піщано-глинисті сланці.

На нижчих територіях ґрунтотворними породами слугують алювіальні, делювіально-пролювіальні глинисто-піщані та галечниково-валунні відклади.

Червоноземи утворюються під пологом субтропічних вічнозелених лісів з домішкою листопадних порід, з потужним вічнозеленим підліском. Часто деревні породи переплетені ліанами та диким виноградом. Під пологом субтропічного лісу інтенсивно росте папоротник.

Морфологічний профіль червонозему має таку будову:

Но — 0-2 см — лісова підстилка;

НРе — 3-7 см — гумусовий, темно -бурий, середньосуглинковий, пухкий, зернисто-дрібногрудкувата структура, пронизаний корінням, перехід поступовий;

Нрfе — 8-16 см — гумусово-перехідний, червонувато-коричнево-бурий, дрібногрудкуватий, середньосуглинковий, перехід поступовий;

НРfе — 17-28 см — нижній гумусово-перехідний, червонувато-бурий, грудкуватий, важкосуглинковий, ущільнений,перехід поступовий;

РНfе — 29-43 см — перехідний, слабогумусований, жовто-бурий, ущільнений, горіхоподібний, важкосуглинковий, перехід поступовий;

Phfе — 44-71 см — слабогумусований верх породи, жовто-бурий, щільний, горіхоподібний, Fe-Mn конкреції, перехід поступовий;

P(h)fe — 72-85 см — жовто-бурий, строкато забарвлений, ущільнений, неміцно грудкуватий, середньосуглинковий, перехід різкий;

Рfе — 85-90 см — зеброподібна глина.

Ці ґрунти формуються під впливом дуже інтенсивного біологічного колообігу волого-тропічного і волого-субтропічного вічнозеленого лісу, біомаса якого перевищує 500 т/га. Мінеральні елементи, що вивільняються при розкладенні відмерлої маси, перехоплюються організмами і включаються в нові цикли синтезу та розкладення, створюючи цим біогеохімічний бар’єр на шляху винесення їх з ландшафту. Отож значна частка загального запасу біофільних елементів цього ландшафту постійно перебуває в складі самої біомаси, а не в ґрунті, як у інших ландшафтах планети.

У цілинних червоноземах вміст гумусу у верхньому (3-5 см) шарі досягає 8-12%, на глибині 10-15 см знижується до 2-3%, а в метаморфічному горизонті становить 1% і менше. У складі гумусу переважає фракція фульвокислот. Відношення Сгк:Сфк становить 0,5-0,6 у верхній частині та 0,2-0,1 — у нижній частині гумусового горизонту. Фракція гумінових кислот зв’язана з залізом в органо- мінеральні комплекси — хелати.

Червоноземи по всьому профілю мають кислу реакцію (рН водне 4,0-5,5).

Ємність вбирання в гумусовому горизонті — 10-20 ммоль на 100 г ґрунту, а в перехідному — 7-8 ммоль на 100 г ґрунту. Вміст вбирних кальцію і магнію незначний. Основну масу вбирних катіонів складає алюміній, зумовлюючи разом з вбирним воднем високу обмінну кислотність і ступінь ненасиченості ґрунтів (85-95% від ємності вбирання). Червоноземи мають сприятливі фізичні властивості: добре виражену водотривку структуру, високу водопроникність, велику вологоємність і пористість (рис. 12.1).

З посиленням процесу кислотного вилуговування в умовах періодичного поверхневого перезволоження утворюються червоноземи з різко диференційованим профілем — лесивовані, глеєелювіальні та опідзолені. Вони приурочені до вирівняних поверхонь, часто займають плоскі тераси в нижніх частинах делювіальних шлейфів.

Рис. 12.1. Будова профілю, склад і властивості червонозему (за О. М. Геннадієвим, М. А. Глазовською, 2005). Генетичні горизонти:

1 — гумусовий; 2 — гумусово-метаморфічний; 3 —метаморфічний фералітний; 4 — фералітна ґрунтотворна порода. Склад мулуватої фракції: 5 — каолінітовий

Червоноземи бідні гумусом і елементами живлення рослин, тому при їх використанні в землеробстві необхідне внесення органічних і мінеральних добрив, передусім фосфору.

У зоні вологих субтропіків вирощують чай і цитрусові культури, оскільки кисла реакція червоноземів і їхня невелика насиченість основами позитивно впливаютьна ріст таких культур.

У цій зоні сильно проявляється водна ерозія, що вимагає терасування схилів, шпалерної посадки чайних рослин, створення буферних смуг з багаторічних трав, зарегулювання стоку поверхневих вод.