Ґрунтознавство і географія ґрунтів - С.П. Позняк 2010

Розділ 16. Вулканічні ґрунти

Вулканічні ґрунти (Andosoils), або андосолі (з япон. ando — темний), сформувалися на світлих продуктах виверження вулканів. На земній поверхні виокремлюють декілька вулканічних зон і підзон: Тихоокеанську, Середземноморську, Індонезійську, Атлантичну, Індоокеанську. В Україні вулканічними є пагорби Закарпаття (Вулканічні Карпати) та масив Кара-Даг у Кримських горах.

Вулканічні ґрунти формуються на вулканічних лавах, туфах, попелах та інших пірокластичних породах, які надходять у рідкому, твердому та газоподібному станах. Рідкі продукти представлені різними лавами. Тверді продукти викидаються у величезних кількостях разом з лавою. Надходячи на поверхню, вони утворюють уламкові породи (попіл, туфи, туфіти). Пірокластичні відклади, перенесені на різні віддалі, мають неоднакові властивості, що зумовлено величиною частинок: вулканічний попіл (розмір частинок до 1 мм), вулканічний пісок (від 1 мм до розмірів горошини), вулканічні камінчики (лапілі), вулканічні бомби і вулканічні глиби. Вирізняють три зони формування сучасних пірокластичних матеріалів: інтенсивного, помірного та послабленого викидання, які визначають генетичні особливості та властивості ґрунтів, що тут формуються. У зоні інтенсивного випадання попелу формуються винятково специфічні вулканічні ґрунти; у зоні помірного випадання попелу гіпергенез і ґрунтотворення майже еквівалентні,отож поруч з вулканічними ґрунтами формуються і невулканічні гірські ґрунти. У зоні послабленого випадання попелу формуються невулканічні ґрунти, які мають деякі риси вулканічних.

Вулканізм суттєво впливає на ґрунтотворення, що спричиняє полігенетичність вулканічних ґрунтів. У їхньому профілі наявні реліктові ознаки, поховані горизонти, інколи поховані профілі. Найбільше змінені процесами ґрунтотворення і вивітрювання горизонти розташовані внизу, а наймолодші, найменш вивітрілі, які постійно «омолоджуються» при випаданні попелу — у верхній частині.

Залежно від віку профіль вулканічних ґрунтів має будову Н-Р або Н-Нрт-Р, а потужність його часто перевищує 1 м. Гумусовий горизонт має сіре, темно-сіре, інколи чорне забарвлення. Метаморфічний горизонт яскраво-червонуватого, жовтого або оранжевого забарвлення. У профілі можуть проявлятися ознаки опідзолювання, оглеєння.

Вулканічні ґрунти слабо оструктурені, структурні окремості нестійкі, проте добре виражена мікроструктура. Ґрунтова маса пухка, розсипчаста, щільність дуже мала (0,6-0,8 г/см³), висока водопроникність.

Вулканічні ґрунти, які розвиваються на туфах і застиглих лавах, мають свої особливості, визначені характером цих порід. Ґрунти, що формуються на туфах, мають малу потужність профілю, а на застиглих лавах потужність профілю ще менша, їхньою характерною особливістю є висока скелетність.

У гумідних областях вулканічні ґрунти мають слабокислу реакцію (рН 5,56,5), ємність вбирання від 15 до 50 ммоль на 100 г ґрунту в гумусовому горизонті. Насиченість основами у верхніх горизонтах становить 30-60%, а в їхньому складі переважає кальцій і дещо менша частка магнію (табл. 16.1).

Таблиця 16.1

Фізико-хімічні властивості вохристого вулканічного ґрунту на південних відрогах Серединного хребта Камчатки (Ґрунти Камчатки, 2009)

* — втрати при прожарюванні

У мінералогічному складі переважають алофани і гідрооксиди алюмінію. Вміст гумусу сягає 15-20%, зрідка зменшується до 10%. У складі гумусу переважають гумінові та фульвокислоти, зв’язані з рухомими півтора-оксидами.

Вулканічні ґрунти поділяють на підтипи, які утворюють еволюційний ряд від слаборозвинених до цілком зрілих: склоподібні андосолі мають грубий гран- склад з переважанням невивітрілих уламків вулканічних порід; світлі андосолі мають слаборозвинений профіль з низьким вмістом гумусу, наявністю горизонту Нрт з метаморфізованим оглинюванням, низьким насиченням основами (< 50%); гумусні андосолі мають ознаки інтенсивного гумусоутворення за такої самої низької насиченості основами (< 50%); молеві андосолі мають добре розвинутий гумусовий профіль значної товщини (іноді понад 1 м), темно-сірого кольору завдяки високому вмісту гумусу, зернистої чи грудкуватої структури, з насиченістю основами > 50%.

Використання вулканічних ґрунтів різноманітне, оскільки вони поширені в різних біокліматичних умовах. Вулканічні ґрунти гумідного клімату швидко втрачають свою природну родючість, тому для підвищення їхньої продуктивності застосовують вапнування, внесення мінеральних добрив. Вулканічні ґрунти значною мірою піддаються водній ерозії, отож у випадку використання їх у землеробстві необхідно передбачити систему протиерозійних заходів. У більшості районів світу ці ґрунти використовують для створення багаторічних плантаційних насаджень, які не потребують обробітку ґрунту. У тропічних саванах їх використовують переважно як пасовищні землі, а в субтропіках значна частина вулканічних ґрунтів зайнята продуктивними лісами.