Суспільно-географічне прогнозування регіонального розвитку - К.В. Мезенцев 2005

Розділ 1. Суспільно-географічне прогнозування як напрям наукових досліджень

Думати — найважча з робіт.

Мабуть тому так мало людей нею займаються.

Г. Форд, амер. бізнесмен

Прогнозування є природньою функцією будь-якої наукової дисципліни. Але наскільки б розвиненими, досконалими не були теоретико-методологічні та методичні засади прогнозування будь-якої з галузей науки (економіки, соціології, географії чи кібернетики), вони не в змозі самостійно забезпечити розробку універсального прогнозу соціально-економічного розвитку території. Фахівці кожної з них окремо не можуть і не повинні прогнозувати всі аспекти життєдіяльності населення в межах певного регіону, а мають передбачати розвиток лише тих аспектів, які стосуються саме їх об'єктів дослідження. Проте зважаючи на той факт, що регіон як ділянка земної поверхні є об'єктом географічної науки, то саме географічний прогноз повинен лежати в основі інтегрального прогнозу регіонального розвитку. Решта ж галузевих прогнозів (економічний, демографічний чи технологічний) мають використовуватися при розробці географічного прогнозу, доповнювати його, оскільки об'єкти дослідження відповідних наук (наприклад, виробничі чи соціальні відносини) лише опосередковано торкаються території.

Теоретико-методологічні та методичні засади наукового передбачення шляхів розвитку регіонів у майбутньому становлять суть такої наукової дисципліни, як суспільно-географічна прогностика. Основним змістом наукової діяльності фахівців у галузі суспільно-географічної прогностики є суспільно-географічне прогнозування. Науковим же результатом такої діяльності виступають суспільно-географічні прогнози, практичне використання яких спрямоване передусім на обґрунтування заходів державної регіональної політики (рис. 1.1).





Перша публікація: 01/01/2005

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.