Суспільно-географічне прогнозування регіонального розвитку - К.В. Мезенцев 2005

Розділ 2. Методологічна база суспільно-географічного прогнозування

Знання деяких принципів легко компенсує незнання деяких фактів.

К. Гельвецій, фр. філософ

У загальноприйнятому розумінні методологія — це вчення про структуру, принципи, логічну організацію, форми, способи, методи, засоби наукового пізнання, тобто вчення про побудову науково-пізнавальної діяльності. За М. Пістуном, у широкому розумінні термін «методологія» означає світогляд ученого, а у вузькому — сукупність методів і засобів дослідження, що застосовуються у даній галузі знань [153, с. 14]. Методологія дає характеристику компонентів наукового дослідження — його об'єкта, предмета аналізу, завдань дослідження (або проблеми), сукупності дослідницьких засобів, необхідних для розв'язання завдання даного типу, а також формує уявлення про послідовність руху дослідника у процесі розв'язання цього завдання [52, с. 18; 216, с. 29].

Отже, методологія суспільно-географічного прогнозування — це сукупність світоглядних, загальнонаукових та концептуальних суспільно-географічних орієнтирів вченого-прогнозиста, з одного боку, та сукупність способів, засобів, методів, прийомів та процедур науково-пізнавальної діяльності, які об'єднані спільною метою — розробкою прогнозів, з іншого.

Зазвичай методологію наукової діяльності розглядають як багаторівневу. Інтерпретуючи основні підходи [19; 52, с. 19; 148, с. 32; 153, с.14-15] щодо конкретної галузі знань — суспільно-географічної прогностики, можна виділити чотири рівні методології суспільно-географічного прогнозування:

— перший рівень — філософська методологія, що забезпечує формування певних світоглядних орієнтирів дослідника-прогнозиста, зокрема розуміння суті процесів, розвитку, еволюції, причинності, ціннісної орієнтації, співвідношення об'єктивного і суб'єктивного тощо;

— другий рівень — загальнонаукова методологія, або методологія міждисциплінарних підходів — сукупність загальнонаукових поглядів, методологічних підходів щодо трактування об'єкту, його структури, розвитку, функціонування, організації, а також засобів прогнозування;

— третій рівень — суспільно-географічна методологія, тобто основні вчення даної науки та окремі суспільно-географічні концепції регіонального розвитку, що зумовлюють вибір об'єктів, визначення принципів, способів, методів, прийомів та процедур прогнозування.

— четвертий рівень — методика і техніка суспільно-географічного прогнозування. Цей рівень характеризується вибором конкретних методик, методів, методичних та технічних прийомів суспільно-географічного прогнозування, виходячи із обраних філософських, загальнонаукових та власне суспільно-географічних засад, специфіки об'єкту прогнозування.

Додаткову роль відіграють і методики прогнозування суміжних дисциплін, наприклад, економіко-математичного прогнозування.

Отже, загальну структуру методології суспільно-географічного прогнозування можна представити у вигляді піраміди, у верхній частині якої знаходяться філософські підходи, а у підмурку — конкретні методичні та технічні прийоми і процедури прогнозування (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Методологія суспільно-географічного прогнозування