Теорія і методологія географічної науки - Мирослава Влах 2018

Методи наукового пізнання
Метод ГІС-технологій

Геоінформаційні технології (ГІС-технології) — технологічна основа створення ГІС, що дає змогу реалізувати їхні функціональні можливості.

Геоінформаційна система (ГІС) — сучасна комп'ютерна технологія, що дає змогу поєднати модельне зображення території (електронне відображення карт, схем, космо-, аерозображень земної поверхні) з інформацією табличного типу (різноманітні статистичні дані, списки, економічні показники тощо) (B. Gomez, J. Jones «Research Methods in Geography: A Critical Introduction», 2010); комп'ютерна система, що забезпечує збір, зберігання, опрацювання, доступ, відображення і поширення просторово координованих даних (Ю. Андрейчук, Т. Ямелинець, 2015).

ГІС призначена для фіксації, збереження, модифікації, керування, аналізу і відображення усіх форм географічної інформації; використовується багатьма дослідниками у галузі вивчення проблем довкілля, для визначення різних показників на географічній сітці.

Поділ ГІС за територіальним охопленням на глобальні, субконтинентальні, національні (державні), реґіональні, субреґіональні, локальні (місцеві).

Особливості ГІС: просторова прив'язка даних; візуалізація інформації у вигляді електронних карт; автоматична зміна зображеного образу об'єкта залежно від зміни його характеристик; зміна масштабу і деталізація картографічної інформації; можливість оперативного оновлення баз даних; генерування нової інформації шляхом аналізу та синтезу наявних даних.

Ефективність застосування ГІС у сферах, для яких важливими є знання про взаєморозташування і форму об'єктів у просторі (екологія, сільське господарство, управління природними ресурсами, земельні та майнові кадастри, комунікації, містобудування та ландшафтне проектування та ін.).

Розвиток ГІС і переосмислення класичного розуміння географічного знання.

Географічне знання (геознання, англ. geographic knowledge) — увесь нагромаджений масив інформації із просторовою компонентою, тобто з прямою чи опосередкованою прив'язкою до конкретного місця розташування чи/ або території; зібрання відомостей, які описують природне і антропогенне середовища, включаючи власне дані, моделі даних, які надають їм певну структуру (наприклад, галузеву), моделі і аналітичні середовища, які демонструють розвиток прогнозів або оцінку придатності, інкапсуляцію (об'єднання даних і методів взаємодії з ними засобом інтерфейсу, який надається), у т. ч. оформлення картографічного представлення даних; гео-просторові робочі процеси; метадані, які вміщують опис вищезазначених компонентів і є ключем до їхнього пошуку, доступу до них і обміну ними (J. Dangermond «Geographic Knowledge: Our New Infrastructure», 2011).

Використання ресурсів ГІС для візуалізації довкілля, 2D і 3D представлення реального світу (оглядачі даних Google Maps, Bing Maps), вивчення і аналізу взаємозв'язків, моделювання реальних географічних явищ і процесів у віртуальному просторі тощо.