Теорія і методологія географічної науки - Мирослава Влах 2018

Головні теоретико-методологічні проблеми суспільної географії
Зміст і завдання суспільної географії

Об'єкт дослідження суспільної географії

Трактування об'єкта дослідження суспільної географії за різними авторами: М. Пістун, 1996; О. Шаблій, 2001; 2003; 2004; 2012; 2015; М. Дністрянський, 2016; О. Топчієв, 2016. Еволюція поглядів.

Об'єктом дослідження суспільної географії є суспільно-географічний комплекс (М. Пістун, 1996).

Загальний об'єкт дослідження суспільної географії — суспільство загалом чи його окремі сфери — демографічна, соціальна, культурна, економічна, політична та ін. (О. Шаблій, 2001; 2003; 2012; 2015, Кн. 1,).

Головні поняття об'єкт-предметної сфери суспільної географії та підходи до їхніх означень: суспільство (формаційний і геосферний підходи), людина (цивілізаційний і діяльнісний підходи), земна поверхня (екологічний і ноосферний підходи) (О. Шаблій, 2001; 2003; 2012; 2015, Кн. 1).

Об'єкт суспільної географії — людські спільноти (етнічні (народи, нації), поселенські (мешканці населених пунктів), соціально-культурні (релігійні й конфесійні об'єднання), соціально-економічні (корпорації, об'єднання, підприємства), політичні (політичні нації, партії, організації), які сформувалися під впливом географічних реалій і є творцями суспільного геопростору (М. Дністрянський, 2016).

Об'єкт дослідження суспільної географії — цілісна ландшафтна оболонка (О. Топчієв, 2016).

Тенденція до розширення і структурного ускладнення загального об'єкта дослідження суспільної географії через виникнення і розвиток нових суспільних геосфер — геоноосфери, геоінформаційної, геодиґітальної та ін.

Формування геодиґітальної сфери і становлення цифрової економіки (англ. digital economy), характерними ознаками якої є підтримуюча інфраструктура (програмне забезпечення, Інтернет-мережі), електронний бізнес (провадження бізнес-діяльності через комп'ютерні мережі), електронна комерція (продаж товарів і послуг в он-лайн режимі) (T. Mesenbourg «Measuring the Digital Economy», 2001).

Геоноосферний розвиток і становлення креативної економіки. Креативна економіка (лат. creatio — створення, англ. creative economy, креативна індустрія (англ. creative industries)) — сфера економіки, заснована на інтелектуальній діяльності. Поняття запропонували редактори видання BusinessWeek («The Creative Economy», 2000). Це концепція опису економічних систем, у якій цінність ґрунтується на нових творчих якостях, а не на традиційних ресурсах землі, праці і капіталу (J. Howkins «The Creative Economy», 2001, 2013).

Головні риси креативної економіки: вагома роль нових технологій і відкриттів у різних галузях людської діяльності; високий ступінь невизначеності; великий обсяг уже наявних знань і гостра необхідність у генерації нових знань; рух від інформаційного до конпептуального часу, у якому головною цінністю будуть ідеї (концепти) (J. Howkins, 2013).

Мета креативної економіки: формування привабливого інвестиційного клімату; розвиток соціальної сфери і досягнення соціальної злагоди на основі культурної та етнічної розмаїтостей, які дають змогу створювати нові унікальні ідеї і бачення Світу; модернізація сфери освіти; формування нових економічних моделей розвитку держав, реґіонів, окремих поселень; формування нових типів соціальних відносин тощо.

В основу креативної економіки закладено три «Т»: технологія, талант, толерантність (R. Florida «The Rise of the Creative Class. And How It's Transforming Work, Leisure and Everyday Life», 2002).

Конкретні об'єкти дослідження суспільної географії — форми геопросторової (територіальної) організації суспільства загалом чи його складових частин.

Рис. 34. Ієрархічні рівні територіальних форм організації суспільства

(М. Влах «Терміносистема ...», 2016, ред. 2018)

Ієрархічні рівні територіальних форм організації суспільства (рис. 34).

Сучасні тенденції трансформації територіальної організації суспільства:

✵ поглиблення процесів територіальної спеціалізації та інтеґрації і формування територій пріоритетного соціально-економічного розвитку, інноваційного розвитку, збалансованого розвитку та ін. тощо;

✵ розвиток мережних територіальних структур на противагу вертикально-ієрархічних, що зумовлює просторову дисперсію суспільного розвитку;

✵ адаптивність форм територіальної організації у зв'язку з переходом до гнучких форм виробництва, гнучких форм зайнятості, гнучкого ринку праці, гнучкого IT-урядування й управління та ін.;

✵ формування наддержавних територіальних структур в умовах економічної, соціальної, політичної глобалізації (глобальні міста, транскордонні реґіони та ін.).

Предмет дослідження суспільної географії

Еволюція поглядів на предмет суспільної географії: від дослідження розміщення окремих об'єктів суспільної сфери, продуктивних сил загалом (т. зв. розмісницька концепція) до територіальної (геопросторової, геоторіальної) організації суспільства (М. Пістун, 1996; О. Шаблій, 2001; 2003; 2012; 2015, Кн. 1; М. Дністрянський, 2016; О. Топчієв, 2016).

Предмет дослідження суспільної географії — територіальна і комплексно- пропорційна організація матеріально-речовинних компонентів суспільства (М. Пістун, 1996).

Предмет дослідження суспільної географії — геопросторова (геоторіальна) організація суспільства чи його окремих частин: населення, виробничої, соціальної, політичної, духовної чи природно-ресурсної сфер (О. Шаблій, 2001; 2003; 2012; 2015, Кн. 1).

Підходи до розуміння геопросторової (територіальної, геоторіальної) організації суспільства: взаєморозташування (взаєморозміщення) об'єктів у двовимірному (вертикальна — третя координата — здебільшого до уваги не береться) просторі земної поверхні; наявність просторових зв'язків між розташованими у межах земної поверхні об'єктами; наявність територіальних суспільних утворень (формувань, поєднань, систем, структур); функціонування територіальних утворень, що полягає в регульованій (також саморегульованій) зміні їхніх станів унаслідок взаємодії з довкіллям (природним і суспільним) для досягнення завчасно передбачених цілей (О. Шаблій, 2001; 2003; 2012; 2015, Кн. 1).

Предмет суспільної (гуманітарної) географії — геопросторовий розвиток, розміщення, життєдіяльність і взаємодія людських спільнот та формування під їхнім впливом культурних краєвидів (М. Дністрянський, 2016).

Аспект (предмет) дослідження суспільної географії — пошук соціально-економічних принципів функціонування і територіальної організації ландшафтної оболонки (О. Топчієв, 2016).

Синонімія термінів на означення предмета дослідження суспільної географії: територіальні (просторові, геопросторові, реґіональні) відміни, територіальна диференціація, територіальний (просторовий, геопросторовий, реґіональний) розвиток, територіальна структура господарства і розселення населення, територіальна організація суспільства, просторові системи, територіальна (реґіональна, просторова, географічна) ідентичність (М. Влах «Терміносистема ...», 2016).

Синонімія термінів територіальний (просторовий, геопросторовий, геоторіальний, географічний, реґіональний, національний) та організація (структура, розвиток, диференціація, управління) зумовлює виникнення небажаних наукових діалектів, які, однак, є неминучим виявом процесу розвитку науки.

Полісемний характер терміна територіальний: стосується конкретної території, національної території держави; антонім термінів компонентний, галузевий (М. Влах «Терміносистема ...», 2016).

Поняття територіальна організація суспільства фіксує як локалізацію у просторі, так і територіально-структурні процеси (диференціювання, нівелювання, концентрування, деконцентрування, стягування, дифузії, агломерування, дегломерування, поляризації, вирівнювання), які зумовлюють територіальні зсуви, структурні зрушення, форми організації географічних явищ і процесів, поєднуючи їхні просторові та часові аспекти (М. Влах «Терміносистема ...», 2016).

Нові терміни на означення просторових форм організації життєдіяльності людини, що стосуються переважно виробничих видів діяльності, для яких властива чітка просторова прив'язка: транспортні коридори, технопарки, індустріальні парки, парки високих технологій, технополіси, інноваційні центри, території пріоритетного розвитку, Єврореґіони, спеціальні (вільні) економічні зони тощо.

Недостатня термінованість територіальних форм соціальних, політичних, культурницьких видів діяльності людини, що зумовлено як недостатнім розвитком нових напрямків суспільно-географічної науки, так і об'єктивним послабленням залежності життєдіяльності людини від конкретних умов території за розвитку інформаційних технологій, нових видів інфраструктури тощо (М. Влах «Терміносистема ...», 2016).

Створення освітніх округів (сукупність закладів освіти (їхніх філій), у т. ч. закладів позашкільної освіти, закладів культури, фізичної культури і спорту, що забезпечують доступність освіти для осіб, які проживають на відповідній території) як оптимізація освітнього простору держави (Закон України «Про освіту», 2017).

Завдання суспільної географії

Завдання суспільної географії: дослідження геопросторових форм головних видів життєдіяльності людини (соціоприродної, демовідтворювальної, економічної, соціальної, політичної); дослідження інтеґральних геопросторових форм життєдіяльності людини для оптимізації реґіонального, міжреґіонального, загальнонаціонального, наднаціонального розвитку; удосконалення наукової мови; посилення прикладного значення суспільно-географічних досліджень.