Географія - Ґрунтовна підготовка до ЗНО і ДПА

МАТЕРИКИ

Тема 8. АВСТРАЛІЯ. АНТАРКТИДА

АВСТРАЛІЯ

Населення та політична карта

Сучасне населення Австралії складається з кількох етнічних груп, які істотно відрізняються одна від одної: нащадків переселенців із Великобританії та Ірландії, переселенців з інших країн Європи й Азії і корінних жителів.

Корінні жителі Австралії — аборигени — належать до австралоїдної раси. Австралоїди мають коричневий колір шкіри, темне, злегка кучеряве волосся, темні очі. До початку колонізації материка в Австралії проживало близько 0,5 млн. аборигенів. Зараз корінні жителі складають близько 1,5 % населення Австралії.

Нащадки переселенців із Великобританії та Ірландії — англо-австралійці — становлять 80 % жителів материка. Відкриття в XIX ст. золота і розвиток вівчарства привабили до Австралії вихідців з інших країн Європи та Азії — німців, італійців, греків, голландців, китайців. Є в Австралії й українці. Їхня кількість становить близько 32,2 тис. осіб. Більшість із них живуть у великих містах — Сіднеї, Мельбурні, Аделаїді.

Загалом в Австралії живуть близько 20 млн. осіб. Густота населення дуже низька, розміщене воно дуже нерівномірно.

На австралійському континенті є лише одна країна — Австралійський Союз. Це одна з найбільших за площею держав світу. Від кінця ХVІИ ст. Австралія була колонією Великої Британії, але за порівняно короткий проміжок часу перетворилася на високорозвинену країну.

Близько 90 % австралійців живе в містах, найбільшими з яких є Сідней і Мельбурн. Столицею країни є невеличке місто Канберра (353 тис. жителів).





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.