Географія - Ґрунтовна підготовка до ЗНО і ДПА

МАТЕРИКИ

Тема 10. ЄВРАЗІЯ

Внутрішні води

Євразія багата на внутрішні води, однак значні відмінності клімату і рельєфу окремих частин материка зумовлюють їх нерівномірне розміщення.

Тільки в Євразії річки належать до басейнів усіх чотирьох океанів, а басейн внутрішнього стоку є найбільшим у світі.

Найбільшу водостічну площу має Північний Льодовитий океан. Сюди несуть свої води такі великі річки, як Об, Єнісей, Лена, Печора. Майже всі річки басейну Північного Льодовитого океану мають снігове живлення. Узимку вони надовго замерзають.

Другим за величиною є басейн Тихого океану. До нього належать річки півострова Індокитай і Східної Азії, серед яких найбільші: Янцзи, Хуанхе, Амур, Меконг. Майже в усіх річок цього басейну переважає дощове живлення.

Третім за величиною є басейн Індійського океану. Інд, Ганг із Брахмапутрою, Тигр і Євфрат. Річки цього басейну мають головним чином дощове живлення, а у верхів’ях — льодовиково-дощове.

В Атлантичний океан і його моря впадають річки Західної, Південної й частково Східної Європи. Річкова мережа тут густа, але таких великих рік, як в Азії, немає. Живленная річок та їхній режим різноманітні.

До областей внутрішнього стоку належать річки, які впадають у Каспійське море. Серед них найбільша річка Європи — Волга.

Озера Євразії, як і річки, численні й різноманітні. Вони дуже різні за походженням їхніх улоговин, розмірами, глибинами, солоністю й розміщені на материку дуже нерівномірно. Ладозьке — найбільше озеро Європи. Воно займає площу 18 тис. км2 і досягає глибини 230 м.

Тектонічні озера — Байкал, Іссик-Куль, Мертве море. Вулканічні озера поширені на Камчатці, Японських і Філіппінських островах, Малайському архіпелазі.

Євразія має значні запаси підземних вод.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.