Географія - Ґрунтовна підготовка до ЗНО і ДПА

Тема 1. Географія як наука, розвиток географічних досліджень. Способи зображення землі

ЩО ВИВЧАЄ ГЕОГРАФІЯ. ДЖЕРЕЛА ГЕОГРАФІЧНИХ ЗНАНЬ. МЕТОДИ ГЕОГРАФІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ.

& Земля на плані та карті

Орієнтування на місцевості

Орієнтування на місцевості — це визначення свого положення відносно сторін горизонту та окремих предметів, розташованих на місцевості. Для орієнтування на місцевості потрібно вміти визначати сторони горизонту. Горизонт — це частина земної поверхні, яку ми бачимо навколо себе на рівній відкритій місцевості.

Основні сторони горизонту — північ, південь, захід та схід. Проміжні — північний схід, південний схід, південний захід та північний захід. Здавна головними природними об’єктами для орієнтування на місцевості для людей були Сонце, Місяць та зорі.

Можна визначати своє положення і за місцевими ознаками: північний бік каменів або стовбурів дерев вкривається мохом та лишайниками; річні кільця на пнях дерев є помітно ширшими з південного боку; мурашники розташовані з південного боку дерев, пнів та кущів; на деревах хвойних порід (сосна, ялина та ін.) смола більш рясно накопичується на південному боці.

Надійним та зручним приладом для орієнтування є компас.

За допомогою компаса та плану місцевості визначають азимут — кут між напрямками з певної точки на північ і на який-небудь предмет на місцевості. Азимут завжди відраховується від північного кінця магнітної стрілки компаса за годинниковою стрілкою. Вимірюється в градусах від 0° до 360°.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.