Географія - Ґрунтовна підготовка до ЗНО і ДПА

Тема 3. АТМОСФЕРА ТА КЛІМАТ

АТМОСФЕРА

Показники стану атмосфери

Атмосферний тиск

Атмосферний тиск — сила, із якою повітря тисне на земну поверхню. Атмосферний тиск безперервно змінюється. Одиницею вимірювання атмосферного тиску є міліметр ртутного стовпчика (мм рт. ст.).


Атмосферний тиск залежить


✵ Із підняттям угору товщина верхніх шарів атмосфери зменшується, як зменшується й густина повітря, тому тиск знижується. У тропосфері на кожні 100 м підйому тиск знижується на 10,5 мм ртутного стовпчика

Від температури повітря

✵ При підвищенні температури тиск знижується, і навпаки

✵ Від нагрівання повітря розширюється, піднімається вгору; при охолодженні, навпаки, стискається й опускається вниз

Тиск повітря вимірюють за допомогою барометрів у мм рт. ст., мілібарах, паскалях (Па). Найбільш широко використовують металевий барометр-анероїд. Для запису показників тиску протягом певного періоду часу, використовують самописні барометри — барографи. За нормальний атмосферний тиск прийнято вважати тиск ртутного стовпчика висотою 760 мм при температурі 0 °С на широті 45°. На картах тиск показують ізобарами — лініями, які з’єднують точки з однаковим тиском біля земної поверхні. У розподілі тиску на земній поверхні, як і в розподілі температур, проявляється зональність. Уздовж екватора простягається область пониженого тиску, на північ і південь від нього до 30°—40° розташовані пояси підвищеного тиску; далі до 60°—70° пн. і пд. ш. простягаються пояси пониженого тиску і в полярних широтах — пояси підвищеного тиску.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.