Географія - Ґрунтовна підготовка до ЗНО і ДПА

Тема 4. ГІДРОСФЕРА

ГІДРОСФЕРА

Властивості вод Світового океану

Океанічна вода за своїм складом значно відрізняється від прісної, що й визначає особливості її властивостей. У ній містяться солі, гази, тверді частки органічного та неорганічного походження. Вміст солей характеризує солоність — кількість солей в грамах, розчинених в одному літрі (1000 г) океанічної води. Солоність обчислюють у проміле (%о), тобто тисячних частках. Середня солоність морської води — 35 %о. Це означає, що в 1 літрі вод океану міститься в середньому 35 г солей. Показник солоності поверхневих вод океану залежить від кількості опадів, опріснення водами річок, танення льоду. Найменш солоними є води Балтійського моря (5 %о), а найсолонішими — води Червоного моря (42 %о).

Температура води на поверхні океану неоднакова і залежить від широти місцевості, пори року, морських течій. Найнижчою є температура води у полярних морях (-2 °С), найвищою — у Перській затоці (+37 °С). Середня температура поверхневого шару вод океану становить +17,5 °С. Із глибиною температура води знижується досить швидко до глибини 200 м, від 200 до 1000 м — повільніше. На глибинах понад 1000 м температура становить приблизно +2—3 °С. Середня температура всієї маси води в океані дорівнює +4 °С. Океанічна вода має велику теплоємність: 1 м3 води, охолонувши на 1 °С, може нагріти на 1 °С більше ніж 3300 м3 повітря. Солоність води зумовлює низку особливостей: середня температура замерзання морської води коливається в межах від -1,1° до -2,2 °С, а температура кипіння становить більше ніж 100 °С.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.