Географія - Зовнішнє незалежне оцінювання

ФІЗИЧНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ

Внутрішні води та водні ресурси

Поверхневі води, особливості їх формування і розподілу. Основні річкові басейни. Канали. Болота, їх типи і поширення

До поверхневих вод належать усі води, які течуть (водогони) або збираються на поверхні землі (водойми), розташовані в межах території певної держави, у тому числі річки, озера, канали, водосховища. Найбільше значення для господарства і населення мають річки.

На території України налічується близько 3,3 тис. річок завдовжки понад 10 км, більшість із них — малі (завдовжки 10—100 км), середніх (100— 500 км) налічується 123, а великих (понад 500 км) — 14. Майже всі річки України належать до басейну Чорного й Азовського морів і тільки з 2 % території країни річки мають стік до Балтійського басейну (це притоки річки Вісли — Західний Буг і Сан).

Річки басейну Чорного моря. Найбільше значення серед річок України має Дніпро. Це третя за довжиною річка Європи (протяжність 2200 км, у межах України — 1121 км). Бере початок із болота на Валдайській височині (Росія). Із правих приток найбільшими є Прип’ять, Тетерів, Ірпінь, із лівих — Десна, Сож, Сула, Псел, Ворскла, Орель. Впадає в Дніпровсько-Бузький лиман Чорного моря.

Дніпро є головним, а в деяких випадках і єдиним джерелом водопостачання великих промислових центрів півдня та південного сходу України. У цілому річка забезпечує водою 2/3 території країни, а це — близько 27 млн осіб, 50 великих міст і промислових центрів.

Дунай — друга за розміром річка Європи завдовжки 2850 км. Він бере початок у відрогах Шварцвальду (Німеччина). По території України протікає своєю нижньою течією на відстань Г74 км. Частина басейну Дунаю (водозбори Тиси, Пруту, Серету) розташована в межах Карпат і Закарпатської низовини. Впадає в Чорне море, утворюючи дельту.

Південний Буг (завдовжки 806 км) — єдина з найбільших річок, яка повністю збирає свої води з території України. Найбільші й притоки — Синюха та Інгул. Басейн річки здебільшого лежить у межах Українського щита, тому вона та її притоки порожисті. Впадає в Бузький лиман Чорного моря.

Дністер бере початок у Карпатах на схилі гори Розлуч. Його довжина — 1362 км (у межах України — 705 км). Головні притоки в межах України — Стрий, Лімниця, Бистриця (праві); Гнила Липа, Золота Липа, Серет, Збруч (ліві). Між Подільською і Передкарпатською височинами долина Дністра звужується і набуває каньйоноподібної форми. Його річище надзвичайно звивисте. Впадає в Дністровський лиман Чорного моря.

Річки басейну Азовського моря. Сіверський Донець — найбільша притока Дону (завдовжки 1053 км). Бере початок на південних схилах Середньоруської височини (Росія). Тече у звивистому річищі, має досить широку долину. Після перетину річкою Донецького кряжу її долина звужується, трапляються скелясті схили. Поблизу гирла Сіверський Донець поділяється на три рукави. Велика ліва притока — Оскіл.

Інші річки басейну Азовського моря Кальміус, Берда, Молочна, Салгир. Вони протікають у посушливих районах і тому маловодні, Салгир у нижній течії пересихає.

Річки басейну Балтійського моря. До Балтійського моря несуть свої води Західний Буг і Сан, які є притоками Вісли. Західний Буг і його притоки починаються і течуть на рівнинній території, тоді як карпатське верхів’я Сану є гірським.

Більшість рівнинних річок мають змішане живлення з переважанням снігового. Основну частку води вони отримують за рахунок весняного сніготанення. За режимом річки України поділяються на дві групи: із весняною повінню (рівнинні річки) та з паводковим режимом (річки Карпат і Кримських гір). У водному режимі рівнинних річок добре виражена весняна повінь, а також зимова й літня межень. Формування паводкового режиму гірських річок зумовлене зливовими дощами й значним похилом водних потоків.

Для постачання води у маловодні райони збудовано канали. На півдні створено великі зрошувальні системи — Каховська (Херсонська і Запорізька обл.), Краснознам’янська (Херсонська обл.), Нижньодніпровська (Одеська обл.), Приазовська (Донецька і Запорізька обл.), Інгулецька (Миколаївська обл.). У районах надмірного зволоження або уповільненого стоку діють меліоративні системи (Верхньоприп’ятська, Латорицьката ін.). Обводнювальними каналами й водоводами дніпровська вода надходить у Харків, Кривий Ріг, міста Донецької області. Ця вода використовується у промисловості, для побутових і сільськогосподарських потреб. Канал Дніпро—Донбас починається в районі с. Шульгівка (на 25 км вище за течією від м. Дпіпродзержинська). Із допомогою кількох насосних станцій підняття води здійснюється на висоту 63 м.

В Україні загальна площа боліт становила близько 1 млн га, сьогодні значна їх частина осушена. Найбільш заболоченою є територія Полісся, в окремих районах заболоченість перевищує 10 % (Волинська, Рівненська та Чернігівська області), у лісостепу вона становить від 5 до 1 %, а в степовій частині — близько 1 %. Низинні болота найбільше поширені в зоні мішаних лісів. Перехідні та верхові болота займають невеликі площі на заході Полісся, у лісостепу та в Українських Карпатах.

Болота забезпечують рівномірний стік річок, регулюють рівень ґрунтових вод, очищують воду. Багатий рослинний і тваринний світ боліт, тут ростуть багато лікарських і медоносних рослин. Під час господарської діяльності людина осушує болота, що призводить до загибелі лісів і луків, зниження рівня ґрунтових вод, обміління річок.

Найважливіші канали України

Озера і водосховища. Підземні води

В Україні налічується понад 20 тис. озер, 43 із них мають площу понад 10 км². Територією України вони розміщуються нерівномірно: переважно долинами річок, у пониззях Дунаю, на узбережжях Чорного й Азовського морів, у західній частині Полісся.

Найбільше озерних улоговин утворилося в результаті роботи річкових вод, серед них заплавні, дельтові, а також стариці. Здебільшого ці озера є невеликими й зустрічаються в долинах майже всіх рівнинних річок країни.

Поширені озера карстового походження, найвідоміші з них належать до групи Шацьких озер (Світязь, Пулемецьке). їх живлення відбувається за рахунок опадів і ґрунтових вод. В Українських Карпатах є вулканічні озера (Липовецьке, Синє, Ворочівське). Озера льодовикового походження зустрічаються в Українському Поліссі (Лука) та Карпатах (Бребенескул). При зміні течії річок серед нанесень дельт утворюються дельтові озера (Ялпуг, Кугурлай, Кагул). У Кримських горах є невеликі озера карстового походження.

У Північному Причорномор’ї та Північному Приазов’ї багато лиманів. Найвідоміші з них: Дністровський, Тилігульський, Хаджибейський, Березанський, Дніпровський, Молочний, Куяль- ницький. Як правило, вони являють собою затоплене морем гирло або пониззя річки.

В Україні споруджено 1157 водосховищ і 28,8 тис. ставків. Найбільші водосховища створено на Дніпрі, Дністрі (Дністровське), Сіверському Дінці (Печенізьке), Осколі (Червонооскільське), у басейні Південного Бугу (Ладижинське). Дніпровський каскад складається із шести водосховищ: Кременчуцьке, Каховське, Київське, Канівське, Дніпродзержинське, Дніпровське.

Найбільші озера

Загальні запаси підземних вод в Україні перевищують 20 км³ на рік. Прісні води залягають на глибинах 300— 400 м у північних регіонах України і 100—150 м — у південних. Підземні води належать до окремих артезіанських басейнів, серед яких найбільшими є Дніпровсько-Донецький, Волино-Подільський і Причорноморський. Район Дніпровсько-Донецької западини охоплює територію близько 300 км². Вона заповнена потужною товщею осадових порід. Найбільш розвинені водоносні горизонти в породах юрської та крейдової систем.

Причорноморська западина, що простягається від гирла Дунаю до Арабатської Стрілки, також заповнена товщею осадових порід. Водоносними є породи крейдового, палеогенового, неогенового та антропогенового періодів. Води крейдового періоду залягають у пісках на глибинах 400—900 м. Води неогенового віку дуже мінералізовані. У районі Бердянська, наприклад, їх мінералізація досягає кількох грамів на літр води.

Вол и но-Подільський басейн охоплює структури південно-західного краю Східноєвропейської платформи. Прогнозні ресурси підземних вод — 13 млн м³ за добу. 69 % запасів припадає на води верхньокрейдового водоносного горизонту. За рахунок підземних вод басейну здійснюється основне водопостачання Львова, Луцька, Хмельницького, Рівного, Тернополя.

Серед підземних вод є такі, що мають лікувальні властивості. На їх використанні базуються такі бальнеологічні курорти, як Трускавець і Моршин (Передкарпаття), Миргород (Полтавська обл.), Бермінводи (Харківська обл.), Хмільник (Вінницька обл.), Саки (Крим), Слов’янськ (Донецька обл.). Найбільш часто підземні води виходять на земну поверхню у вигляді потужних джерел у Закарпатті.