Географія - Зовнішнє незалежне оцінювання

ФІЗИЧНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ

Гірські природні комплекси. Природні комплекси морів

Кримські гори

Кримська гірська фізико-географічна країна простяглася 150-кілометровою дугою з північного сходу на південний захід уздовж північного узбережжя Чорного моря. Максимальна ширина — 50 км. На півночі межує зі степовою зоною, а на півдні омивається водами Чорного моря. Як і Карпати, належать до Альпійсько-Гімалайського складчастого поясу. Формування Кримських гір почалося ще в мезозойську еру. Внаслідок альпійських горотвірних процесів Гірський Крим піднявся на висоту 1,5 км. Складений глинистими сланцями, мергелями, вапняками, піщаниками. Зустрічаються вулканічні породи.

У Кримських горах виділяють три пасма, які характеризуються крутими обривистими південно-східними й положистими протяжними північно-західними схилами. Розрізняють Головне, або Південне (середні висоти — 1200—1500 м), Внутрішнє, або Середнє (400— 700 м), Зовнішнє, або Північне (200—350 м), пасма, які розділені ерозійно-тектонічними зниженнями. Внутрішнє та Зовнішнє пасма мають характер куестів — один схил положистий і довгий, інший — крутий і короткий.

Центральну частину Головного пасма утворюють плоскі безлісі вершини, що називаються яйлами, серед них Бабуган-яйла, Ай-Петринська, Байдарська, Нікітська, Гурзуфська яйли. Вони складені піщаниками, глинистими сланцями, вапняками. Унаслідок їхнього вимивання (насамперед вапняків) у Кримських горах утворилися поверхневі й підземні карстові форми.

Клімат помірний континентальний, середня температура січня становить -4...-6°С, липня — + 14...+15°С. Кількість опадів є різною: у передгір’ях — 400—500 мм, на Головному пасмі — до 1100 мм (характерне зменшення опадів із заходу на схід).

Майже всі річки короткі і маловодні, частина з них у літній час пересихає. До підземних вод належать карстові, які часто виходять на поверхню у вигляді джерел, що живлять річки. У теплу пору року пересихають і багато із джерел. Озер мало.

До висоти 150—200 м на північних схилах розташований степовий підтип гірських ландшафтів. Передгір’я з висотами від 150—200 до 300—350 м займає лісостеповий ландшафт. Вище розташовується лісова рослинність, що на північних схилах представлена дубовими (висоти від 350 до 600— 700 м) і буковими лісами (понад 700 м). Верхня межа букового поясу проходить на висоті 1200—1300 м. У Кримських горах виявлено близько 2300 видів дикорослих рослин. Тут зустрічаються листяні вічнозелені релікти: жасмин, піраканта й рускус.

Характерними представниками Гірського Криму є кримський олень, козуля, дикий кабан, європейський муфлон, заєць і лисиця. Із великих птахів зустрічаються білоголовий сип, чорний гриф, пугач, боривітер, канюк.

Ґрунти Кримських гір є досить різноманітними й змінюються з висотою. У передгір’ях поширені дерново-карбонатні, у нижньому поясі південного схилу — коричневі, на північних схилах Головного пасма — бурі лісові, на яйлах — гірсько-лучні ґрунти.

Кримські гори захищають від впливу північних холодних повітряних мас Південний берег Криму, що має риси середземноморського клімату.

У межах Кримської фізико-географічної країни виділяють три області: Передгірну (включає Внутрішнє та Зовнішнє пасма), Головного пасма та Субсередземномореьку Південного берега Криму.

Серед стихійних природних явищ і процесів найбільше поширені зсуви, обвали, карст.