Географія - Зовнішнє незалежне оцінювання

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

Вступ. Населення

Взаємодія суспільства і природи.

Географічне середовище як сфера взаємодії суспільства і природи

Говорячи про людське суспільство як єдине ціле і підкреслюючи його значення в перетвореннях природи, вчені часто використовують поняття «антропосфера», маючи на увазі частину біосфери, яку використовує людина.

Найбільш тісно людина взаємодіє з «географічним середовищем». Так називають ту частину географічної оболонки, що є необхідною умовою для існування людського суспільства, сферою взаємодії суспільства і природи. Обживаючи планету, людина змінювала природу і створювала штучне середовище, наприклад транспортні магістралі, промислові підприємства, населені пункти. Тому зараз середовище існування людини включає як природні, так і штучно створені елементи. Вони поєднуються в понятті «навколишнє середовище».

Природокористування: раціональне і нераціональне

Людина використовує природні ресурси у процесі природокористування — діяльності, спрямованої на задоволення потреб людства за допомогою природних ресурсів. При цьому природні ресурси можуть виступати або як сировина — природні матеріали, які людина переробляє відповідно до своїх потреб (мінеральні, лісові, рибні ресурси тощо), або як засіб її отримання (земельні ресурси).

Наслідком природокористування є кількісні (зменшення запасів) або якісні (погіршення якості сировини)зміни природних ресурсів. Особливо значними вони є у випадку нераціонального природокористування — такого використання природних ресурсів, яке веде до дуже швидкого погіршення їхньої якості та повного вичерпання. Приклади такого ставлення — це безконтрольний видобуток корисних копалин, вирубування лісів, надмірне випасання худоби, радіоактивне, теплове забруднення середовища.

Протилежністю нераціонального природокористування є раціональне. Воно передбачає вивчення і освоєння природних ресурсів таким чином, щоб забезпечувався якомога довший час їх використання та зберігалась або навіть підвищувалась їхня якість.

Ресурсозабезпеченість

Однією з важливих умов раціонального природокористування є розрахунок кількості природних ресурсів у країні (регіоні, світі) та часу, на який їх вистачить, тобто ресурсозабезпеченість. Оцінити ресурсозабезпеченість певним видом природних ресурсів можна двома способами. Перший — поділити розміри запасів певного ресурсу на сучасний обсяг видобутку за рік й одержати кількість років, на які цього ресурсу має вистачити. Другий — поділити кількість запасів певного ресурсу на кількість населення країни та дізнатися, яка кількість цього ресурсу припадає на одну особу. Кількісно оцінивши ресурсозабезпеченість країни (регіону, світу), можна зробити висновки про ступінь її забезпеченості цим ресурсом.

Так, розрахунки показують, що ресурсозабезпеченість земельними ресурсами становить приблизно 2 га; це означає, що на одного жителя планети в середньому припадає 2 га землі.