Географія - Зовнішнє незалежне оцінювання

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

Господарство. Загальна характеристика господарства. Економічний потенціал. Промисловість

Галузева структура промисловості будівельних матеріалів. Чинники розвитку і розміщення. Сировинна база

Промисловість будівельних матеріалів займається видобутком і первинною обробкою мінеральної сировини (нерудні корисні копалини, природне каміння), виробництвом в’яжучих, стінових, покрівельних, облицювальних та інших матеріалів. Основні види корисних копалин, що становлять сировинну базу: цементна сировина (вапняк і мергель), крейда, скляні піски, граніти, мармур, кварцити, базальт, піщаники, туфи, вапняк, гіпс, глина, каоліни.

Мармури, граніти, кварцити використовуються як стінове, дорожнє, облицювальне каміння. Вапняк, мергель, глина, гіпс є сировиною для виробництва в’яжучих матеріалів. Із щільних вапняків виготовляють плити й каміння для зовнішнього облицювання стін, щебені для бетону. Кварцові піски, глини й каоліни використовуються як скло-керамічна сировина. Крім мінеральної сировини використовуються відходи металургійного виробництва та теплоенергетики (зола, шлаки).

У складі галузі розрізняють окремі виробництва. Так, у групі в’яжучих матеріалів найбільше значення має виготовлення цементу, вапна та будівельного гіпсу; серед стінових матеріалів — цегли, блоків, збірного залізобетону; серед покрівельних матеріалів — черепиці, руберойду, шиферу, серед будівельної кераміки — облицювальної глазурованої плитки, керамічної плитки для підлог та фасадів, санітарно-технічного устаткування.

Розміщення більшості підприємств галузі залежить від двох чинників: сировинного й споживчого.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.