Повний новітній довідник школяра - Історія України

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

Україна в роки Першої світової війни та Української національно-демократичної революції

Західноукраїнська Народна Республіка і Закарпаття у 1918-1919 роках

Розвал Австро-Угорської імперії спричинив боротьбу за її спадщину на Західній Україні. На Східну Галичину претендувала як Польща, так і українці, які намагалися збудувати тут свою державу. У рішенні Національної Ради було записано: 1) усі українські землі у складі Австро-Угорщини є єдиною етнічною цілісністю; 2) вони утворюють окрему Українську державу; 3) усі національні меншини мають вислати до Української Національної Ради своїх делегатів.

Першою акцією керівництва УНР стало перебазування до Львова легіону Українських січових стрільців з метою створення основи своїх збройних сил.

31 жовтня 1918 р. уряд Австрії теоретично визнав право українського народу на самостійність, але не погодився з демаркацією кордонів новоствореної держави.

28 жовтня 1918 р. у Кракові було створено польську ліквідаційну комісію, яка мала прийняти владу в усій Галичині від Австрійської держави й оформити перехід її до Польщі. Офіційна передача влади була призначена на 1 листопада у Львові. 13 листопада було офіційно проголошено нову державу — Західноукраїнську Народну Республіку (ЗУНР). Президентом республіки став голова Ради Євген Петрушевич. Гербом ЗУНР проголошувався золотий лев на синьому полі. У зв’язку із захопленням поляками Львова столицю було перенесено до Станіслава.

Основним представником влади в повіті був повітовий комісар, якого призначав державний секретар внутрішніх справ. Він призначав у села і містечка громадських комісарів, якщо вони ще не були обрані населенням; де були обрані — затверджував кандидатури. В усіх повітах шляхом виборів слід було утворити повітові національні ради, а у громадах та містах громадські і міські ради. Вибори до них проводилися на засадах загального і рівного виборчого права.

22 січня 1919 р. у Києві було проголошено Акт злуки, тобто об’єднання, соборності України, за яким ЗУНР гарантувалася автономність. Об’єднання УНР і ЗУНР багато в чому мало формально-політичний, а не державно-правовий характер.

Згідно з Сен-Жерменським мирним договором 1919 р. Закарпаття перейшло до Чехо-Словаччини.