Всесвітня історія - повний новітній довідник школяра
Виникнення ісламу. Арабський халіфат
Мусульманство означає «ті, що віддали себе Аллаху». Спочатку іслам поширювався досить повільно, Мухаммед навіть змушений був переселитися в Медину, і літочислення ісламу починається саме з часу цього переселення (622 р.) — хіджри. Тут він побудував мечеть і заснував громаду. Кількість послідовників ісламу почала зростати — багато арабів жили бідно, а іслам сповідував справедливе суспільство. У 630 р. Мухаммед захопив Мекку і став її правителем.
Першим халіфом став Мухаммед Абу-Бакр (632-634 pp .). У перші місяці свого правління він завершив підкорення Аравії, згодом частини Сирії. Йому вдалося також розгромити візантійську армію в Палестині. Після його смерті халіфом став Омар І (634-644 pp .). Завойовницькі
походи при ньому набули небаченого розмаху. За 10 років арабські війська завоювали Сирію і Палестину, Месопотамію і Персію, Єгипет й Лівію. Омар говорив, що «араби схожі на верблюда, який іде за своїм поводирем, а поводир не бачить, куди вести, а я виведу їх на істинний шлях». Цим шляхом стали завойовницькі походи. Наступник Омара — Осман (644-656 рр.) продовжив завоювання, підкоривши Грузію та азербайджанську Албанію.
У кінці VII ст. араби захопили Карфаген, на початку VIII ст. завоювали тюркські князівства Середньої Азії, окупували Афганістан, частину Індії. У 711 р. араби переправилися через Гібралтар і вторглися в Іспанію. До 714 р. вони підкорили весь півострів. У 717-718 рр. вони намагалися взяти Константинополь, але безуспішно. Після цього почалося швидке послаблення халіфату Омеядів. З 725 р. почалися заворушення та смути. У 747 р. у районі Мерви в Середній Азії спалахнуло повстання на чолі з братами з роду Аббасидів (вони вели своє походження від дяді пророка Ал-Аббаса), у 750 р. вони захопили владу в халіфаті.
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.