Етика 6 клас розробки уроків

ДОДАТКИ

ДО УРОКУ 10

В. О. Сухомлинський

Миколка, Вітя й цуцик

Дорогою додому Миколка й Вітя підібрали цуцика. Він сидів у канаві і жалібно скавучав.

Кому ж буде цуценя? Довго думали хлопчики й дійшли: нехай три дні живе у Віті, потім три дні у Миколки, потім знов три дні у Віті... Через місяць хлопчики візьмуть цуцика, винесуть у поле й підуть у різні боки. За ким побіжить — той і господар.

Побудував Миколка для цуцика гарну будку. Тричі на день виносила мама цуцикові суп і котлетку

У Віті не було ні будки, ні супу, ні котлетки. Поклав він біля свого ліжка ряднинку.

На ній цуцик і спав. Іноді вночі йому хотілося в якихось собачих справах надвір, він тихенько торкав лапкою ковдру, Вітя прокидався й випускав малого. Їв цуцик шкуринку, розмочену в гарячій воді.

Через місяць узяли хлопчики цуцика й пішли з ним далеко-далеко у поле. Вийшли на високу могилу, пустили його й розлетілися в різні боки.

Цуцик побіг за Вітею.

В. О. Сухомлинський

Зозулина журба

Зозуля підкидає свої яйця в чужі гнізда. Як вилупляться з них пташенята, зараз бешкетують, викидають малих діток господарів.

— Чому ж це ти така жорстока, Зозуле? Чому свого гнізда не мостиш і пташенят не виводиш? — питається Зозулі Вітер-Буревій.

— Слухай, Вітре,— відповідає Зозуля. — Даремно вважають мене люди жорстокою. Як тільки зазеленіє, вилазить зі своїх лялечок гусінь. Багато в лісі такої — великої, волохатої, отруйної, що ніякий птах не їсть, а я їм. Якби і я не їла, то загинув би ліс. Поточила б листя гусінь. Ніколи мені пташенят виводити.

Ось що розповіла Зозуля Вітрові-Буревію. Розповіла та й зажурилася. Закувала жалібно, журливо: ку-ку... ку-ку... Закувала й прислухалася.

— Чому ти так жалібно співаєш? — питається Вітер-Буревій.

— Сумую за своїми дітками,— відповідає зозуля.

— Але ж ти їх не годуєш,— каже Вітер-Буревій,— їх годують інші птахи.

— Я для них рятую ліс,— тихо сказала Зозуля...