Усі уроки курсу «Основи здоров’я». 4 клас - Основа 2015 рік

Соціальна складова здоров'я

УРОК 18 ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я ДІТЕЙ. ГУМАННЕ СТАВЛЕННЯ ДО ЛЮДЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

Мета: формувати в учнів уявлення про медичну службу в Україні; розвивати вміння звертатися по допомогу до лікаря-фахівця чи медсестри; вчити надавати допомогу людям з особливими потребами; виховувати толерантність, духовність.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

— Що таке інфекція? Які інфекції ви знаєте?

— Що ви знаєте про ВІЛ? Яку хворобу він спричиняє?

— Чому СНІД — це небезпечна хвороба?

— Коли можна заразитися ВІЛ?

— Продовжіть речення: «Зараження ВІЛ не відбувається...».

— Добре, коли людина здорова. Та щойно вона захворіє, одразу згадує, що є медичні працівники, які їй обов'язково допоможуть.

III. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ

— Сьогодні на уроці ви дізнаєтеся про охорону здоров'я дітей і гуманне ставлення до людей з особливими потребами.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Вступна бесіда

— Охорона здоров'я людини та виховання здорових дітей були основними проблемами в усі часи.

— Які медичні та оздоровчі заклади вам відомі? (Лікарня, поліклініка, санаторій, оздоровчі центри, табори)

— Хто, крім рідних та близьких, має піклуватися про ваше здоров'я? (Лікарі, медсестри, масажисти, інструктори ЛФК)

2. Робота в парах

— На картках записано назви різних медичних установ. Підкресліть ті, які є в нашому місті. (Лікарня, дитяча поліклініка, швидка допомога, поліклініка для дорослих, санаторій, оздоровчий центр, фітнесцентр, кабінет ЛФК, курорт)

3. Робота в групах

— А чи знаєте ви, до якого лікаря треба звертатися, якщо виникають певні проблеми зі здоров'ям?

Перед вами — картки (див. с. 80), на яких слід з'єднати стрілками ознаку хвороби і фах лікаря, до якого ви звернетеся за допомогою.

— Які ще кабінети є в деяких дитячих поліклініках?

— Чому кожна людина має стежити за своїм здоров'ям, регулярно перевіряти його стан?

— Що робити, якщо ви відчули раптове нездужання?

Картка 1

— Згадайте, за яким номером телефону викликають швидку допомогу.

— Чому під час деяких захворювань лікування вдома не допомагає?

— Куди тоді везуть хворого?

— Яке лікування проводять у лікарні?

— Чому не можна пустувати із номером телефону «103»?

— Занотуйте в записниках прізвища, імена та по батькові дільничного педіатра, стоматолога та інших фахівців, які допомагають вам рости здоровими.

— Коли ви востаннє були на прийомі у дільничного педіатра? А в інших фахівців?

— Поміркуйте! Дайте відповіді на запитання.

· Про що я думаю напередодні відвідування лікаря, коли я хворію?

· Коли виникла проблема з моїм здоров'ям?

· Чи було це в мене раніше?

· Що я відчуваю?

· Чи пропустив я заняття у школі, коли хворів?

· Чи вживаю я зараз ліки?

· Про що я думаю після відвідування лікаря?

· Хто говорив під час відвідування більше за всіх?

Я;

О лікар;

О той, хто був зі мною (мама або тато).

· Чи ставив я всі свої питання, які мене турбували, лікарю?

· Чи все я зрозумів з того, що говорив лікар?

· Чи допомогло це мені краще турбуватися про себе? Як?

· Чи зможу я поводитися інакше іншого разу, коли я буду в лікаря?

Висновок. Ніхто не може піклуватися про твоє здоров'я краще, ніж ти сам.

4. Фізкультхвилинка

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ОТРИМАНИХ ЗНАНЬ

1. Розповідь учителя

— Щоб допомогти дітям сформувати співчутливе й активне ставлення до хворих дітей, учитель розповідає історію.

Жила-була собі дівчинка. До неї потрапила чудова квіточка- семицвітка. Чудовою вона була тому, що кожна пелюстка мала виконати одне бажання. Шість пелюсток дівчина змарнувала на несерйозні бажання (можна звернутися до класу із запитанням — які?).

А от сьому, останню, пелюстку дівчинка використала дуже розумно. Відірвавши її, дівчинка побажала, щоб хлопчик Вітя, який хворів і рухався лише за допомогою палиць, одужав. Тепер вони граються разом.

— Але так буває тільки в казках. У житті, на жаль, деякі хвороби вилікувати поки що неможливо. Діти, які мають певні фізичні чи інші недоліки, теж хочуть учитися, гратися, спілкуватися з друзями.

Як ви гадаєте, яким чином ви можете допомогти хворому хлопчикові чи дівчинці?

а) Сидіти поряд із ним (нею), зітхати;

б) дати грошей на нову іграшку;

в) прийти до нього (неї), допомогти йому (їй) у навчанні, погратися разом, послухати музику, почитати.

— Це ваша посильна допомога.

2. Робота в групах

— Уявіть, що на деякий час до нас потрапила чарівна квіточка- семицвітка (по одній на групу). У вас є можливість поміркувати й загадати по одному бажанню. Як би ви допомогли дітям, які мають певні фізичні недоліки, хворим?

Висновок. Діти, які мають фізичні та інші недоліки, мають право на особливу увагу й піклування дорослих і держави. Про це записано у Конвенції про права дитини (ст. 23).

3. Продовження розповіді вчителя

— Є спеціальні школи для дітей з фізичними недоліками — слабким зором, слухом, хворою спиною тощо. Держави роблять так, щоб ці люди не відчували себе самотніми, відрізаними від життя; дають їм роботу, яку вони можуть виконувати, сплачують їм пенсії. Дуже часто люди з фізичними вадами стають відомими вченими, поетами, композиторами, навіть беруть участь у спортивних змаганнях. Наприклад, видатний німецький композитор і піаніст Людвіг ван Бетховен був практично глухий.

Параолімпійські ігри (Олімпійські ігри для спортсменів-інвалідів) проводяться невдовзі після завершення літньої Олімпіади. До їхньої програми входять найрізноманітніші види спорту, у тому числі заїзди на інвалідних колясках, теніс, плавання і стрільба з лука.

Уперше збірна України взяла участь у змаганнях з легкої атлетики 1996 року в Параолімпійських Іграх в Атланті. У складі команди-дебютанта було всього 6 спортсменів. Але саме легкоатлети України завоювали золоту, срібну і бронзову медалі.

У нашій країні легка атлетика розвивається майже у всіх регіонах. Цим найбільш популярним видом спорту займаються інваліди з ушкодженням зору, опорно-рухового апарату й інтелекту. У цьому виді спорту з інвалідами працюють понад 100 тренерів-викладачів.

Найбільша кількість легкоатлетів-параолімпійців представляють Дніпропетровську, Донецьку і Харківську області.

Але багато залежить від нашого ставлення до людей з обмеженими можливостями. (Щоб показати учням, що люди з фізичними вадами мають право, щоб із ними поводилися так само, як із іншими, учитель розповідає історію, подану нижче. Після цього ставить запитання, запропоновані після оповідання.)

Далеко-далеко у космічному просторі є планета, така сама, як Земля. Люди, які живуть на цій планеті, є такими ж, як і ми, за винятком того, що в них лише одне око. Але воно особливе. Ним вони можуть бачити у темряві, дивитися у безмежну далечінь і бачити крізь стіни. Жінки на цій планеті такі самі, як і на Землі. Та якось в однієї жінки народилося дивне дитя: воно мало двоє очей. Його батьки були дуже засмучені. Проте хлопчик ріс щасливим. Батьки любили його, милувалися ним. Але їх непокоїло, ще він був таким незвичайним. Вони показували його багатьом лікарям, але ті тільки хитали головами і говорили: «Нічого не можна зробити».

Коли хлопчик підріс, він мав щоразу більше проблем. Оскільки він не міг бачити в темряві, то змушений був носити із собою якесь джерело світла. Коли він пішов до школи, то не міг читати так добре, як інші діти. Учителі мусили надавати йому спеціальну допомогу. Хлопчик не бачив на великій відстані, тому потребував спеціального телескопу, щоб бачити інші планети. Інколи він, вертаючись зі школи, почувався дуже самотнім. «Інші діти бачать предмети, які я не можу бачити,— думав він.— Я мушу навчитися бачити те, чого не бачать вони».

І одного чудового дня він помітив, що дійсно може бачити те, чого не можуть інші. На відміну від них, він бачив увесь світ у кольорі. Одразу після цього відкриття він вивів батьків на вулицю і розповів про те, що бачив, дуже здивувавши їх цим. Його друзі теж були здивовані. Він розповідав їм чудові історії, вживаючи слова, які вони ніколи до цього не чули, як-от червоний, жовтий, оранжевий... Говорив про зелені дерева і пурпурові квіти. Кожен хотів знати, якими він бачить речі. Хлопчик розповідав дивні історії про глибокі сині моря і пінні хвилі з білими гребенями. Дітям подобалися оповідання про дивних драконів, особливо коли він описував їхню блискучу шкіру, очі, гарячий подих.

Одного дня він зустрів дівчину. Вони покохали одне одного. Вона не мала нічого проти того, що він не схожий на інших. І тоді він відчув, що йому це також байдуже. Хлопець став дуже відомим. Люди з усієї планети приходили, щоб послухати його. У молодого подружжя народився син. Дитина була такою самою, як і всі на планеті, і мала лише одне око.

— Як ви вважаєте, як почувалася людина, маючи двоє очей, у той час як інші мали одне?

— Як ви вважаєте, які труднощі виникали у хлопця з двома очима? Чому?

4. Практична робота «Моделювання ситуацій допомоги людям з особливими потребами»

1) Читання оповідання В. Сухомлинського «Як Сергійко навчився жаліти».

ЯК СЕРГІЙКО НАВЧИВСЯ ЖАЛІТИ

Маленький хлопчик Сергійко гуляв біля ставка. Він побачив дівчинку, що сиділа на березі.

Коли Сергійко підійшов до неї, вона сказала:

— Не заважай мені слухати, як хлюпають хвилі.

Сергійко здивувався. Він кинув у ставок камінець. Дівчинка запитала:

— Що ти кинув у воду?

Сергійко ще більше здивувався.

— Невже ти не бачиш? Я кинув камінець.

Дівчинка сказала:

— Я нічого не бачу, бо я сліпа.

Сергійко від подиву широко відкрив очі й довго дивився на дівчинку.

Так, дивуючись, він і додому прийшов. Він не міг уявити: як це воно, коли людина нічого не бачить?

Настала ніч. Сергійко ліг спати. Він заснув з почуттям подиву.

Серед ночі Сергійко прокинувся. Його розбудив шум за вікном. Шумів вітер, у шибки стукав дощ. А в хаті було темно.

Сергійкові стало страшно. Йому пригадалася сліпа дівчинка. Тепер хлопчик уже не дивувався. Його серце стиснув жаль.

Як же вона, бідна, живе в отакій темряві?!

Сергійкові хотілося, щоб швидше настав день. Він піде до сліпої дівчинки. Не дивуватиметься більше. Він пожаліє її.

— Уявіть, що ви познайомилися зі сліпою дівчинкою. Як би ви поводилися з нею? Чи зважали б на її сліпоті? Чи підкреслювали б це у розмовах?

— Яким був Сергійко: співчутливим та милосердним?

Висновок. Милосердя виявляється не просто у співчутті, а у вчинках підтримки і допомоги людям, благонадійності і самопожертви.

2) Тестування «Проблема інвалідів».

Картка 2

— Як ви зустрінете у своєму класі хлопчика-інваліда?

О Не покажете своєю поведінкою, що він відрізняється від вас, будете йому допомагати.

О Не будете з ним спілкуватися взагалі.

О Спілкуватися будете, але обережно, тому що він не такий, як ви.

VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ. РЕФЛЕКСІЯ

— Що таке поліклініка?

— Лікарі яких спеціальностей працюють у поліклініці?

— Що таке лікарня?

— Чому не можна пустувати із номером телефону «103»?

— Що роблять медичні працівники в лікарні?

— Чим поліклініка відрізняється від лікарні?

— Чи були ви коли-небудь у санаторії? Поділіться своїми враженнями.

— Чи є в нашій місцевості санаторії?

— Яку медичну допомогу отримують у санаторіях?

— Що найбільше впливає на зміцнення й збереження здоров'я людини?

— Якої особливої турботи потребують люди із фізичними вадами?

— Чи існує людина, якій ви щоденно допомагаєте? Хто це? Як ви їй допомагаєте?

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ