Українська мова 2 клас І семестр за підручником М. Д. Захарійчук - 2015 рік

ЗВУКИ І БУКВИ. АЛФАВІТ

Урок 27. АНАЛІЗ ПЕРЕВІРНОЇ РОБОТИ. УЯВЛЕННЯ ПРО ДЗВІНКІ І ГЛУХІ ПРИГОЛОСНІ ЗВУКИ. ПАРНІ ДЗВІНКІ ТА ГЛУХІ ПРИГОЛОСНІ ЗВУКИ

Мета: навчати учнів правильно вимовляти дзвінкі і глухі приголосні звуки; розвивати орфоепічну чіткість, увагу, мовлення; виховувати старанність.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1. Перевірка домашнього завдання (.40, вправа 110)

— Зачитайте слова із двома звуками. (Я) Із трьома. (Сон, що, він, дзьоб, ліс, ґедзь) Із чотирма. (Дощ, джміль, яма, щит) Із п’ятьма. (Щука, юнак, їжак)

— У яких словах звуків більше, ніж букв? (Я, що, дощ, яма, щит, щука, юнак, їжак) Чому?

— У яких словах звуків менше, ніж букв? (Дзьоб, ґедзь, джміль) Чому?

— Чим відрізняються приголосні звуки від голосних?

2. Списування

— Спишіть слова. Поставте над словами наголос. Підкресліть букви, що позначають приголосні звуки.

Хвалько, хвалиться, хвала, хвіст, хвіртка, хвилина.

III. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ

— Сьогодні ми дізнаємося, за якою ознакою поділяються приголосні в українській мові.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Робота за підручником (с. 40-41)

Вправа 117

Учні прикладають долоньку до гортані і чітко вимовляють звуки парами.

— Назвіть звуки, під час вимови яких ви чуєте голос і шум.

— Вимовте звуки, які утворюються тільки з участю шуму, без голосу.

— Прочитайте і запам’ятайте правило на с. 42.

Вправа 112

— Розгляньте таблицю парних дзвінких і глухих приголосних звуків.

— Прочитайте таблицю решти приголосних, що не утворюють пар.

— Потренуйтеся в попарному вимовлянні дзвінких і глухих звуків.

— Пам’ятайте, що під час вимови глухих звуків голосу зовсім не чути.

— Переконайтеся, що всі приголосні звуки української мови належать чи то до глухих, чи то до дзвінких звуків.

Вправа 113

Учні читають слова і замінюють за зразком дзвінкий приголосний звук, позначений виділеною буквою, парним глухим.

— Зробіть висновок про те, що сталося зі словами під час заміни звуків. Злива (сильний дощ) — слива (фрукт).

Ґуля (на лобі) — куля (земна).

Жити (у світі) — шити (голкою).

Гори (вогнем) — хори (співають).

Бити (палицею) — пити (воду).

Дітоньки (діти) — тітоньки (тітка).

2. Фізкультхвилинка

V.УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

Робота в парах

— Прочитайте вірш. Знайдіть пари слів, що розрізняються дзвінкими і глухими приголосними.

В дощ шукав у лісі гриб,

Й захворів тепер на грип.

Лікував я довго зуб,

На обід поїв лиш суп.

Д. Чередниченко

(Гриб — грип, зуб — суп)

VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ. РЕФЛЕКСІЯ

— За якими ознаками поділяються приголосні звуки?

— Чи може один і той самий звук бути то дзвінким, то глухим?

— Назвіть пари приголосних за дзвінкістю — глухістю.

— Які звуки називаються дзвінкими? А глухими?

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

С.41, вправа 114, правило — с. 40.

ДОДАТОК ДО УРОКУ 50

1. Виконання вправи 200 (с. 75-76)

1) Мовчазне читання уривків казок.

— З якої казки дані рядки?

2) Добирання сили голосу під час читання уривків казок.

— Поміркуйте, де треба читати звичайним голосом, лагідно, а де — голосно, напружено.

3) Робота в парах.

— Прочитайте уривки виразно одне одному.

4) Вибіркове списування.

— Спишіть слова Півника, з якими він звертався до Котика.

2. Опрацювання теоретичного матеріалу (с. 76, «Учіться звертатися!»)

— Як виділяється слово-звертання на письмі?

— Наведіть приклад з підручника.

3. Творчий диктант

— Запишіть, як треба звертатися до осіб, тварин, предметів.

Сестричка, мама, Петрик, Оленка, горобчик, земля, калина.

— Складіть речення з одним зі слів-звертань.

— Перевірка виконаної роботи.





Перша публікація: 01/01/2015

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.