УСІ УРОКИ ФІЗИКИ
11 КЛАС
ЕЛЕКТРОДИНАМІКА
2-й семестр
Коливання й хвилі
УРОК 12/34
Тема. Дослідне підтвердження існування електромагнітних хвиль
Мета уроку: ознайомити учнів з експериментальним свідченням існування електромагнітних хвиль.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.
ПЛАН УРОКУ
Контроль знань |
4 хв. |
1. Випромінювання енергії електричним зарядом. 2. Відкритий коливальний контур. 3. Електромагнітна хвиля |
Демонстрації |
3 хв. |
Схема досліду Герца з виявлення електромагнітних хвиль |
Вивчення нового матеріалу |
28 хв. |
1. Поширення електромагнітних хвиль. 2. Вібратор Герца. 3. Результати дослідів |
Закріплення вивченого матеріалу |
10 хв. |
1. Якісні питання. 2. Навчаємося розв’язувати задачі |
ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1. Поширення електромагнітних хвиль
Між моментом, коли «джерело» випроменило хвилю, і моментом, коли «приймач» її прийняв, минає якийсь час. Виникає питання: де ж перебуває в цей час та енергія, яку «джерело» хвиль уже випроменило, але «приймач» ще не прийняв?
Відповідно до теорії Максвелла цю енергію несе електромагнітна хвиля. Енергія електромагнітного поля хвилі в цей момент часу змінюється періодично в просторі відповідно до зміни векторів
і
. Електричне й магнітне поля в електромагнітній хвилі перпендикулярні одне до одного, причому кожне з них перпендикулярно до напрямку поширення хвилі.
На рисунку схематично зображена залежність від координат вектора напруженості електричного поля й вектора індукції магнітного поля в електромагнітній хвилі в певний момент часу. У кожній точці простору, крізь який рухається електромагнітна хвиля, модуль вектора напруженості електричного поля пропорційний вектору індукції магнітного поля, а напрямлені ці вектори завжди під прямим кутом один до одного. Гребені хвилі переміщаються в просторі зі швидкістю світла с.

У кожній точці електромагнітної хвилі електричне й магнітне поля періодично змінюються з часом. Частота всіх таких коливань однакова. Натомість амплітуди й фази коливань відрізняються. Для електромагнітної хвилі у вакуумі період Т, частота v й довжина хвилі λ пов’язані співвідношеннями
Протягом одного періоду хвиля проходить відстань, що дорівнює довжині хвилі.
2. Вібратор Герца
Багато вчених піддавали сумніву правильність теорії електромагнітного поля Максвелла. Однією з основних причин виникнення сумнівів було уявлення про хвилі, для поширення яких не потрібне середовище.
1886 р. Генріх Герц вирішив поставити дослід з метою спростувати теорію Максвелла. Дослід полягав у тому, що у вузькому проміжку незамкнутого контуру під дією високої напруги збуджувалася іскра.
Вібратор Герца випромінював електромагнітні хвилі переважно в напрямку, перпендикулярному до провідника. Вектор
цієї хвилі коливається паралельно до вібратора, а вектор
— перпендикулярно до вібратора. У напрямку осі вібратора випромінювання не відбувається.
Необхідно було знайти спосіб виявлення й дослідження електромагнітних хвиль. Герц використав для цього другий (приймальний) вібратор.
Цей вібратор не приєднували до будь-якого джерела високої напруги. Тому коливання в ньому могли виникнути тільки під дією електромагнітної хвилі. Про виникнення коливань могли свідчити малюсінькі іскри в іскровому проміжку приймального вібратора. Щоб збільшити амплітуду коливань у цьому вібраторі, було використане явище резонансу: власна частота коливань у приймальному вібраторі збіглася із власною частотою коливань у вібраторі-випромінювачі.

Виявлені хвилі Герців назвав «променями електричної сили».
3. Результати дослідів
Першим результатом дослідів Герца було спостереження іскор у приймальному вібраторі за відстані між вібраторами в кілька метрів. Найбільші іскри виникали, коли приймальний вібратор був розташований паралельно до вібратора-випромінювача, як і повинно було бути відповідно до теорії Максвелла.
Герц спостерігав відбиття від поверхні метала й заломлення електромагнітних хвиль на межі повітря й діелектрика. Спостерігалися й інші явища:
· дифракція;
· інтерференція;
· поляризація.
Вирішальним, очевидно, було вимірювання швидкості отриманих у досліді хвиль. Герц зміг визначити швидкість електромагнітної хвилі за формулою:
= λv,
де
, λ і v — швидкість, довжина й частота хвилі. Таким чином, досліди Герца підтвердили справедливість висновків теорії Максвелла.
Відповідно до сучасних уявлень, електромагнітні хвилі можуть поширюватися як у середовищі, так і у вакуумі, причому у вакуумі швидкість електромагнітних хвиль найбільша (300000 км/с). Це істотно відрізняє їх від звукових хвиль, для поширення яких необхідне матеріальне середовище.
ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
1). Якісні питання
1. Чи залежить швидкість електромагнітних хвиль у вакуумі від частоти коливань?
2. Горизонтальний провідник, у якому протікає змінний струм високої частоти, розташований уздовж паралелі. У яких напрямках (переважно) поширюються електромагнітні хвилі від цього провідника?
3. Передавальні й приймальний вібратори розташовані взаємно перпендикулярно. Чи виникнуть коливання в приймальному вібраторі?
2). Навчаємося розв'язувати задачі
1. У деякій точці простору індукція магнітного поля електромагнітної хвилі змінюється від нуля до максимального значення за 2 мкс. Чому дорівнює довжина хвилі?
2. Довжина радіохвилі у вакуумі дорівнює 60 м. За який час напруженість електричного поля хвилі зменшиться від максимуму до нуля?
ЩО МИ ДІЗНАЛИСЯ НА УРОЦІ
· Існування електромагнітних хвиль було передбачено Максвеллом. Для перевірки цієї теорії Г. Герц використав відкритий коливальний контур (вібратор), що дозволило переконатися в правильності висновків теорії.
· Герц зміг визначити швидкість електромагнітної хвилі за формулою:
= λv.
· Для електромагнітної хвилі у вакуумі період Т, частота v й довжина хвилі λ пов’язані співвідношеннями:
![]()
Домашнє завдання
Підр.: § 22.
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 31/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.