ФІЗИКА Розробки уроків
8 КЛАС

РОЗДІЛ IV

ТЕПЛОВІ ЯВИЩА

УРОК № 17/62

Тема уроку. Розв’язування задач з теми «Питома теплота пароутворення»


Тип уроку: формування вмінь і навичок.

Мета уроку: продовжити формування вмінь описувати теплові процеси, використовуючи для цього фізичні величини і закони.

План уроку

Етапи

Час

Прийоми і методи

I. Перевірка домашнього завдання; актуалізація опорних знань

5—10 хв.

Усне опитування

II. Формування вмінь і навичок

25—30 хв.

Розв’язування задач; записи на дошці й у зошитах; коментарі вчителя

III. Закріплення вивченого матеріалу

10 хв.

Розв’язування якісних задач; записи на дошці й у зошитах

IV. Домашнє завдання

1 хв.

Коментар учителя; записи у щоденниках і на дошці


Хід уроку

I. Перевірка домашнього завдання; актуалізація опорних

Перевірка домашнього завдання проводиться за питаннями і вправами після параграфа підручника у формі усного опитування. Для короткого повторення використовуємо наступні питання.

Питання класу

✵ У чому відмінність процесу кипіння від процесу випаровування? Що між ними спільного?

✵ Як називаються процес, обернений процесу пароутворення?

✵ У яких теплових процесах енергія поглинається речовиною? У яких виділяється?

✵ Що таке температура кипіння? Від чого вона залежить?

✵ За якої умови можна вважати температуру кипіння води такою, що дорівнює 100 °С?

✵ На що витрачається енергія, що підводиться до рідини при кипінні?

✵ Дайте означення питомої теплоти пароутворення.

✵ За якою формулою можна знайти кількість теплоти, необхідну для випаровування певної маси рідини? Назвіть кожну фізичну величину, що входить до цієї формули, і її одиниці в СІ.


II. Формування вмінь і навичок

Розв’язування задач

Для розв’язування пропонуються такі типові задачі.

Задача 1. Яка кількість теплоти необхідна для перетворення води масою 200 г у пару при температурі 100 °С?

image159


Задача 2. Яку кількість теплоти необхідно витратити, щоб 2 кг води, взятої при температурі 20 °С, довести до кипіння і повністю випарити?

знань


Задача 3. Водяну пару масою 1 кг взято при температурі 100 °С. Скільки енергії передасть вона навколишньому середовищу при конденсації й подальшому охолодженні до 0 °С?

image163


Задача 4. Яка кількість теплоти необхідна, щоб із льоду масою 2 кг при температурі -5 °С одержати пару з температурою 100 °С?

Під час розв’язування задачі 4 доцільно попросити учнів порівняти всі чотири процеси і звернути увагу на те, який із них потребує найбільшого витрачання енергії. Можна поставити запитання: скільки сухих дров потрібно спалити для здійснення цього процесу? image164 З таблиці:  


III. Закріплення вивченого матеріалу

Для закріплення матеріалу корисно розглянути кілька якісних задач.

1. Чи кипітиме вода у склянці, яка плаває в киплячій воді? (Ні. Для кипіння необхідна додаткова енергія, а взяти її можна тільки від більш нагрітого тіла.)

2. Чи можна закип’ятити воду, підігріваючи її 100-градусною парою? Атмосферний тиск нормальний. (Не можна. Температура пари для цього повинна бути вище 100 °С.)

3. В один чайник наливають сиру воду, а в другий — кип’ячену такої ж маси і температури. У якому із чайників вода закипить раніше? Чому? (Раніше закипить сира вода, тому що при кип’ятінні видаляється повітря, бульбашки якого служать центрами пароутворення.)


IV. Домашнє завдання

[1]: § 47; впр. № 47 (задачі 5—7).

[2]: § 27.

[3]: СР — задачі 33.27—33.33;

ДР — задачі 33.38—33.42;

ВР — задачі 33.44; 33.48—33.51.

Творче завдання. Проведіть самостійне дослідження-спостереження за випаровуванням різних рідин (води, олії, спирту, одеколону тощо), використовуючи шматочок скла і піпетку. Опишіть ваші спостереження.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.