Основи філософських знань

Структура сучасного філософського знання

Центральне у структурі філософського знання є філософське вчення про Людину, а вчення про суть людини і Природу — філософська антропологія. Сучасна філософська антропологія спирається на вчення німецького філософа Макса Шелера та інших. У вченні про людину знайшло повне відображення реальне людське існування в усій цілісності, визначається місце і ставлення людини до навколишнього середовища, навколишнього світу.

Уже в античній філософії мислителі розмірковували про буття, Протягом століть інтерес до проблеми буття не згасав.

Так склалася онтологія — вчення про буття (від грецьк. ontos — суще і logos — вчення). Прагнення до теоретичного осягнення буття як такого, вияву його загальних визначень об'єднує філософів онтологічного напряму. Одночасно з онтологією почала розвиватися епістемологія — вчення про пізнання (від грецьк. opisteme — знання). Вихідним в епістемології є певне ставлення людини до світу — пізнавальне ставлення. Інакше кажучи, досліджується процес пізнання аналізом змісту. Щоб детальніше розглядати процес пізнання, ураховуються умови пізнання, тобто дається відповідь на запитання, де і коли пізнання сталося. Мова йде, звичайно, не про фізичне місце і час, а про культурно-історичний фон (координати). Нарешті, запитання про мету: навіщо, для чого докладаються пізнавальні зусилля? Тут на запитання варто відповісти, тому що з ним зв'язане центральне поняття гносеології — істина. Істина є безпосередньою метою пізнання. Людина, яка пізнає, прагне істини. У її дослідницьких пригодах істина — провідна зірка.

В античній філософії починає розвиватися і такий розділ філософського знання, як логіка вчення про форми мислення. Логічне знання є складний і дуже важливий аспект сучасного наукового мислення. У філософії Стародавньої Греції простежуються джерела виникнення соціальної філософії як філософського вчення про суспільство, виникнення і становлення суспільства, закони тенденції розвитку, прогрес та регрес.

Важливими розділами філософського знання є етика, естетика, філософська культурологія. Об'єкт вивчення етики — мораль, моральність як форма суспільної свідомості. Естетика досліджує сферу естетичного як специфічний прояв ціннісного ставлення людини до світу і сферу художньої діяльності людей. У зв'язку з різкими змінами у соціальній сфері у сучасних умовах розвивається аксіологія (теорія цінностей) — філософське вчення про природу цінностей, їх місце у реальності і про структуру ціннісного світу, тобто про зв'язок різних цінностей між собою, із соціальними і культурними факторами і структурою особи. Як і будь-яка предметна сфера знання, філософія має історію — історію філософії. Сюди включаються не тільки найцінніші надбання цивілізації оригінальні тексти філософів минулого і сучасності, а й численні коментарі. Історія філософії має предмет, метод, категорії.

Отже, сучасне філософське знання складається з філософської антропології, онтології, епістемології, соціальної філософії, філософії наук, філософських питань природознавства, етики, естетики, логіки, філософської культурології та історії філософії. Усі розділи філософії формулюють фундаментальний тип знання, що збагачує і розвиває філософську теорію. Є, однак, так зване прикладне філософське знання, головне завдання якого — узагальнення результатів сучасної науки, а також допомога людям у їх конкретній практичній діяльності, у пізнанні навколишнього світу, з'ясування сенсу життя людини, її поведінки в навколишньому середовищі, розвитку людства, соціальної сфери суспільства, суть і зміст державності громадянського суспільства.