Основи філософських знань

Розділ перший - ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ФІЛОСОФІЇ

ГЛАВА ТРЕТЯ - СУЧАСНА СВІТОВА ФІЛОСОФІЯ - 2. Антикласицизм у філософії XX ст.

Сцієнтризм, техніцизм.

XX століття — століття науково-технічної революції, тому саме раціональне знання стало найважливішою складовою частиною новації та соціально-історичних перетворень, основою підвищення продуктивності праці та змін усіх форм людського буття. Не випадково саме тоді виникли серйозні надії на те, що з допомогою нових наук, досліджень та нової техніки будуть нарешті вирішені відомі проблеми та суперечності людського життя. Такі філософські вчення одержали назву сцієнтизму (від лат. scientia — наука) або техніцизму. Існуючи в різних формах: генетичного, кібернетичного, комп'ютерного сцієнтизму та техніцизму, ці принципи у другій половині XX ст. покладені в основу філософських концепцій індустріального, постіндустріального, інформаційного суспільства. Культ науково-технічного розуму піднімається вище, аніж в епоху класики. У 50 — 60-х роках широкого розповсюдження набула концепція суспільства загального благодіяння. Спираючись на зміст та ледве не чудодійну силу науково-технічного розуму, американські вчені обіцяли це суспільство будувати на основі розумовості, науковості управління компетентних фахівців та експертів, що стояли у влади, на підвищенні науково-освітнього рівня великих мас населення тощо. Передбачалося, що суспільство загального благодіяння настане вже в 70 — 80-х роках XX ст. Та об'єктивна реальність не виправдала прогнози. Змінюються сцієнтичні та технічні концепції. Японський філософ Екудо Масуда у книзі «Інформаційне суспільство як постіндустріальне суспільство» розкрив вплив техніки на розвиток сучасного соціальнооріентованого суспільства.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.