Вступ до філософії - Великі філософи навчальний посібник - Віктор Андрущенко 2005

Обличчям до людини

Дослідження Дж. Бруно та Сервета, Дж. Ваніні та Ведалія, Г. Галілея та багатьох інших видатних вчених, майже кожен з яких зазнав на собі тиск, гоніння, а то й репресії з боку католицької церкви.

XIV-XV сторіччя змінюють соціальну структуру суспільства. Становлення капіталістичних відносин руйнує селянські господарства й водночас формує армію найманих робітників, знецінює владу фараона й вивищує авторитет нового соціального класу — буржуазії. Суспільство розшматовує незадоволення широких народних мас, що намагаються поліпшити своє становище засобами збройних повстань. Соціально-політичне життя Європи позначене низкою соціальних катаклізмів, повстань, революцій, війн. Серед них — селянське повстання «Жакерія» у Франції, повстання англійських селян під керівництвом У. Тейлора, селянська війна в Німеччині, русистський рух у Чехії, Варфоломіївська ніч (1572 рік) у Парижі, страта Марії Стюарт (1587 рік) в Англії, розгром англійським флотом іспанської «непереможної армади» (1588 рік), війна Російської держави з Великим князівством Литовським (1500-1503 роки), Лівонська (1558-1583 роки) та Тридцятирічна (1618-1648 роки) війни в Європі. І все це — за якихось півтора — два сторіччя! Подібних катаклізмів і процесів Захід не бачив мало не з часів повстання рабів під проводом Спартака (73 рік).

Значних змін зазнають церковні структури. Шириться реформаторський рух (Мартін Лютер, Ульріх Цвінглі, Томас Мюнцер, Жан Кальвін). Посилюється боротьба проти папства й водночас зростає опір релігійних ієрархій вільнодумству, мистецтву та наукам. У 1480 році європейський світ жахнувся від звістки про заснування іспанської інквізиції.

І все ж таки наука, мистецтва, що прогресували, соціально-політичне та філософське вільнодумство зломили духовну диктатуру Папи. Поступово, проте неухильно, формувалися гуманістичний світогляд і культура, які розсували кордони середньовічного схоластичного світу, відкривали людям дійсний світ, про наявність якого так наївно, але романтично і натхненно говорили й писали античні мислителі.

Центром культури і філософії, що відроджувались, стала Італія, першими серед перших титанів новітнього мислення і дії були італійські гуманісти — поети і художники, інженери і вчені, мислителі, серед яких виділялись імена Марселіо Фічіно, Піко делла Мірандоли, Франческо Петрарки, Ніколо Макіавеллі, Данте Аліг’єрі, Леонардо да Вінчі. Пізніше Плеяд філософів епохи Відродження, що поступово переходила в формацію і просвітництво, поповнили такі могутні постаті, Еразм Роттердамський, Мішель Монтень, Джордано Вруно Томазо Кампанелла.