Основи релігієзнавства - В.Ю. Лешан - 2005

РОЗДІЛ 7. НОВІТНІ РЕЛІГІЙНІ ТЕЧІЇ І РУХИ


7.4.   Езотеричні об’єднання

 Езотеричні об’єднання, як правило, позавіросповідні містичні течії, що виникли на межі XIX-XX ст. (теософія, антропософія, вчення Гурджієва, екстрасенсорика) як опозиція традиційним релігіям.

Включають у себе віру в існування надприродного світу, містичні уявлення про нього, магічні засоби спілкування з ним, підкорення його своїм інтересам. Всі засновники езотеричних течій переконані, що тільки вони дають надзвичайно глибокі позитивні знання про світ, приховані від «непосвячених».

Теософія (богомудрість, богопізнання) - релігійно-філософське вчення про можливість містичного та інтуїтивного пізнання Бога шляхом безпосередніх контактів із надприродними силами. Найбільш відомим теософом була уродженка України Олена Блаватська, яка в 1875 р. заснувала «Всесвітнє теософське товариство» і виклала своє розуміння теософії у багатотомній праці «Таємна доктрина». Вона розробила свою езотеричну (таємну) систему, яка претендує на універсальну релігію, що є синтезом різних релігійних доктрин (езотеричного буддизму, тибетського ламаїзму, індійського містицизму, каббали, єгипетської і грецької міфології, спіритуалізму, масонства). Завдання системи - розкрити тотожність таємного змісту всіх релігійних символів. Спираючись на вчення Парацельса, Бьоме, Сен-Мартена, Сведенборга, В.Соловйова, О.Блаватська подає еволюцію Всесвіту, людства відповідно до східних езотеричних традицій, які постулюють існування семичленної ієрархії «планів» (рівнів). Вважається, що вчення О.Блаватської стало концептуальним рунтом теоретичних розробок переважної більшості течій «Нью- ейдж». Сьогодні послідовники О.Блаватської є в багатьох країнах, в т.ч. і в Україні. В 1995 р. при Київському коледжі ім. Муравйова- Апостола відкрита школа теософії.






Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.