Фізика підготовка до ЗНО комплексне видання

КОЛИВАННЯ І ХВИЛІ. ОПТИКА

6. ОПТИКА

6.1. ХВИЛЬОВА ОПТИКА

6.1.3. РОЗПОДІЛ ЕНЕРГІЇ В СПЕКТРІ БІЛОГО СВІТЛА. ТЕПЛОВЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ


Білим світлом називають світло, у якому представлено випромінювання всіх частот видимої частини спектра. Під час потрапляння білого світла на яке-небудь тіло частина його відбивається («колір тіла»), а частина поглинається. Якщо поглинається все світло, тіло має вигляд чорного.

У фізиці чорним тілом (застаріла назва — абсолютно чорне тіло) називається тіло, що поглинає всі випромінювання, які потрапили на нього, незалежно від довжини хвилі, напряму падіння, стану поляризації випромінювання.

Теплове випромінювання — це випромінювання, причиною якого є тільки нагрівання тіла.

Теплове випромінювання — це випромінювання чорного тіла. Чорним тілом можна вважати, наприклад, невеликий отвір у порожнистій кулі, покритій усередині сажею.

Розподіл енергії в неперервному спектрі чорного тіла за довжиною хвиль за різної температури зображено на рис. 31.



Рис. 31


Частота, що відповідає максимальному значенню випромінювальної здатності, прямо пропорційна абсолютній температурі.

При нагріванні до температури 700 °С випромінюються практично тільки інфрачервоні промені.

За температури 750 °С починають випромінюватись червоні промені (тіло стає червоного кольору).

За температури 1500 °С спостерігається весь спектр видимого випромінювання, але максимум випромінювання залишається в інфрачервоних променях.

За розподілом енергії в неперервному спектрі можна зробити висновок про температуру віддалених об’єктів, наприклад Сонця, зірок.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.