Фізика підготовка до ЗНО комплексне видання
МЕХАНІКА
3. ЗАКОНИ ЗБЕРЕЖЕННЯ В МЕХАНІЦІ
3.5. ВИДИ МЕХАНІЧНОЇ ЕНЕРГІЇ ТА ЇХ ЗВ'ЯЗОК З РОБОТОЮ
Кінетична і потенціальна енергія становлять механічну енергію. Вона характеризує механічний рух.
Кінетична енергія — це енергія рухомого тіла.
Кінетична енергія в класичній механіці:
![]()
Оскільки швидкість тіла є величиною відносною, тобто залежить від вибору системи відліку, то й кінетична енергія відносна. Кінетична енергія завжди додатна.
Кінетична енергія в релятивістській механіці:
![]()
Потенціальна енергія — це енергія, обумовлена взаємодією тіл або частинок тіла.
У механіці розрізняють:
а) потенціальну енергію тіла, піднятого над Землею:
![]()
де h — висота над рівнем, на якому потенціальна енергія системи «Земля — тіло» приймається за нуль (нульовий рівень потенціальної енергії);
б) потенціальну енергію пружно деформованого тіла:
![]()
в) потенціальну енергію гравітаційної взаємодії двох матеріальних точок з масами m 1 і m 2, що перебувають на відстані r одна від одної:
![]()
Потенціальна енергія додатна, якщо вона обумовлена силами відштовхування, і від’ємна, якщо обумовлена силами притягання.
Закон збереження механічної енергії: повна механічна енергія системи тіл, у якій діють лише консервативні сили (потенціальні), є величиною сталою.
Консервативні сили — це сили тяжіння, пружності, кулонівські сили.
Консервативна сила — сила, робота якої при переміщенні тіла залежить тільки від початкового і кінцевого положень тіла в просторі. Наприклад, робота сили тяжіння (рис. 46):
![]()

Рис. 46
Робота консервативних сил у будь-якому замкнутому контурі дорівнює нулю (рис. 47).

Рис. 47
Потенціальне поле — поле консервативних сил.
Кінетична і потенціальна енергія — функції стану системи, тобто можуть бути точно визначеними, якщо відомі координати і швидкості всіх тіл системи, а також система відліку.
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.