Політологічний словник - М. Ф. Головатий 2005
Рассел Бертран
Рассел Бертран (1872 — 1970)— англійський філософ, математик, відомий громадський діяч. Походив зі старовинної аристократичної сім'ї. Навчався у Кембриджському університеті, був дипломатом, займався науковою і викладацькою діяльністю у Китаї, США. У 1920 р. відвідав Радянську Росію. В 1950 р. став лауреатом Нобелівської премії. Один із засновників відомого Пагуошського руху. Основні праці: «Практика і теорія більшовизму» (1920). «Влада» (1938), «Історія західної філософії«» (1946), «Авторитет і індивідуальність» (1949). Р. не лише вважав більшовизм антидемократичним явищем, а й стверджував, що Росія практично не готова до багатьох форм демократії. Охарактеризував більшовизм як певний релігійний феномен, що був. мовляв, ближче до мусульманства. Доводив, що більшовизм з'являється там, де суспільство перебуває у кризових ситуаціях, де промислове населення живе у поганих умовах. Більшовизм є антидемократичним саме тому, що основним мотивом реалізації влади більшовиків є беззаконня, насильство, терор, порушення прав особи. Вважав, що Захід нічого не виграє від політичної блокади Росії, оскільки росіяни, мовляв, витримають будь-яку блокаду, тому що звикли жити у складних, нестерпних умовах. Стверджував, що влада має природний характер. Поділяв владу переважно на владу індивідуумів і владу організацій. Суть влади як такої Р. вбачав на стику, у точці взаємодії цих двох форм влади.
Хто є хто в європейській та американській політичній науці: Малий політологічний словник. — Львів, 1997; Головатий М. Ф. Соціологія політики. — К., 2003.
М. Головатий
Перша публікація: 01/01/2005
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.