Політологічний словник - М. Ф. Головатий 2005

Ярослав Мудрий

Ярослав Мудрий (бл. 978 — 1054) — державний діяч, Великий князь Київський, син Володимира Святославича, який охрестив Київську Русь. Був намісником у Ростові, князював у Новгороді. Після смерті батька Ярослав веде боротьбу за Київський престол і в 1019р., після перемоги над братом Святополком (Окаянним), став князем Київським. За сорокарічне князювання багато зробив для об'єднання руських земель, зміцнення князівської влади за рахунок вдалих військових походів і перемог над печенігами, ятвягами, литовцями, прекрасної дипломатичної діяльності. Уславив себе поширенням і зміцненням християнства, заснуванням у 1039 р. Київської метрополії. Він вперше в історії Київської Русі поставив у Києві першого руського (не грецького походження) митрополита Іларіона. Створив найдавніший літописний звід правових актів «Руська правда» (1037 р.). Розбудував Київ, Новгород, Полоцьк, де звів Софійські собори, спорудив у Чернігові Спасо-Преображенський собор. Стосунки з іншими країнами Ярослав Мудрий постійно намагався використати насамперед для того, щоб ослабити вплив Візантії, поставити Київську Русь поряд з провідними європейськими державами. По смерті (20 лютого 1054 р.) залишив у спадок дітям, нащадкам заповіт, який дійшов до наших днів у складі «Повісті минулих літ». Київська Русь у роки правління князя Ярослава Мудрого зміцнила і підтримувала тісні контакти з Візантією, Польщею, Францією, Норвегією, Угорщиною, в тому числі і за рахунок династичних шлюбів — його доньки Єлизавета, Анна, Анастасія були одружені з відомими королями інших країн. Ярослав Мудрий помер у Вишгороді і був похований у соборі Святої Софії у Києві.

Слабошпицький М. Ф. З голосу нашої Кліо. Події і люди української історії. — К., 1999; Ша- ров і. Ф. 100 видатних імен України. — К., 1999.

М. Головатий