Політологічний словник - М. Ф. Головатий 2005

Авторитет

Авторитет (нім. Autorität, від. лат. auctoritas — влада, вплив) — у широкому значенні — загальновизнаний вплив, повага, значення, якими користується будь-яка особа, група осіб, установа або організація внаслідок своїх особистісних заслуг (розум, професіоналізм, знання, досвід, моральні чесноти тощо), соціального становища, матеріальної сили, історичних або інших умов (наприклад, А. батьків), що втілюється в здатності носія А. скеровувати думки і настрої інших людей, не вдаючись до примусу. А. може бути науковим, діловим, моральним, релігійним тощо, а також статусним, зумовленим повагою до посади.

У політології — одна з форм здійснення влади (А. закону, соціальної норми, будь-якого правила, що означає визнання їх необхідності більшістю людей, на яких поширюється їхня дія). Вплив чи здатність лідера спонукати до виконання певних дій або обов'язків, що значною мірою зумовлюється соціальним статусом спеціальних органів і посадових осіб (А. посади як об'єктивна основа А. керівника), які приймають рішення і контролюють їх виконання, або ж добровільне прийняття індивідом впливу будь-якої особи, що ґрунтується на визнанні чеснот лідера.

Сфери дії, форми втілення А. обумовлюються історичним етапом розвитку суспільства, ідеологічними і політичними настановами, які визначають джерела і критерії законності влади. Так, в утилітаризмі проблема А. розглядалася як дилема «свобода» — «авторитет», де останній інтерпретувався лише як А. верховної влади, «суверенний А.», засіб порятунку суспільства від анархії, від «війни всіх проти всіх» (Т. Гоббс). М. Вебер запропонував типологію А., згідно з якою А. ототожнювався з формами влади: традиційний (ґрунтується на передачі та успадкуванні норм і цінностей, що історично склалися, як природних і непорушних), харизматичний (виникає як уособлення виключно особистих якостей лідера, здатності останнього вселяти віру в особливий, часто надприродний, месіанський характер власного покликання) і раціональний (підтримується системою формальних законів і правил, які визначають засоби набуття влади та межі її застосування).

Здобуття державною владою А. є важливим засобом її легітимності, стабільності й ефективності.

В сучасних умовах домінуючим є А. раціональний у поєднанні з іншими його різновидами.

Введение в политологию. Словарь-справочник / Под ред. В. П. Пугачева. — М., 1996; Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посіб. — К., 1997; Политология: Словарь-справочник / М. А. Василик, М. С. Вершинин и др. — М., 2000; Халипов В. Ф. Власть. Кратологический словарь. — М., 1997.

М. Лукашевич, М. Недюха