Політологічний словник - М. Ф. Головатий 2005

Агрегування інтересів

Агрегування інтересів (від англ. aggregation — збирання) — функція політичних систем та інститутів у трансформації різноманітних вимог соціальних груп в офіційні рішення. А. і. найчастіше здійснюється політичними партіями і відбувається у формі узагальнення й узгодження претензій і пропозицій, перетворення їх у певну політичну позицію і надання їй вигляду політичної заяви, декларації, платформи, програми. Означена функція є важливим етапом і засобом гармонізації соціальних відмінностей і відповідно способом забезпечення стабільності в суспільстві. Вона здійснюється на різних рівнях — на рівні окремих політичних організацій і на рівні суспільства в цілому. Зокрема, американський політолог Г. Алмонд зараховує А. і. до вихідних функцій політичної системи і ставить в один ряд з функціями політичної соціалізації, політичного рекрутування. артикуляції інтересів і політичної комунікації.

А. і. властиве для всіх політичних режимів, однак в умовах тоталітаризму воно здійснюється більш конфіденційно й технологічно спрощено, оскільки на політичному рівні спектр інтересів вкрай обмежений, а кількість суб'єктів А. і. є незначною. Натомість в умовах демократії воно здійснюється більш публічно і досконало — у формі конкуренції багатьох суб'єктів. В американській політологічній традиції заведено взаємопов'язувати А. і. з артикуляцією інтересів у єдиному механізмі реалізації влади (Г. Алмонд, Г. Пауелл та ін.). У розвинених політичних системах склались специфічні інститути, що виконують роль сполучної ланки між широким спектром артикульованих інтересів і остаточним прийняттям рішення. Основними серед них є політична партія і державна бюрократія. Реалізація А. і. шляхом простої неформальної взаємодії заінтересованих суб'єктів практично неможлива. Саме тому цю функцію і здійснюють переважно політичні партії, котрі, власне, виникають там і тоді, де і коли розмаїття артикульованих інтересів стає занадто великим, що властиве для нинішнього етапу становлення модернізованої політичної системи в Україні. Щодо проблеми А. і. цей етап знаменує перехід від мітингової, стихійної демократії до демократії соціально-правового суспільства, передбачає всебічне і своєчасне виявлення політичної свободи соціальних суб'єктів, адекватної наявним соціально-економічним, політичним і соціокультурним реаліям України.

Політологічний енциклопедичний словник. — К„ 1997.

В. Храмов