Політологічний словник - М. Ф. Головатий 2005


Гобіно Жозеф Артюр

Гобіно Жозеф Артюр (1816 — 1882) — французький соціальний філософ, письменник та дипломат, один з перших «пророків» неминучої загибелі західної цивілізації. Це — основна думка його глобальної праці «Про нерівність людських рас» (1853 — 1855).

Гобіно запропонував радикальне біологічне пояснення історичного процесу: головним фактором цивілізації є «чистота раси», яку, однак, ніколи не вдається зберегти надовго, звідси і короткочасність розквіту цивілізації; «етнічна суміш» порушує єдність стилю життя і призводить до «виродження людства», а разом з цим і до розпаду всієї соціальної структури. При цьому Гобіно постулював незмінну «ієрархію рас»: негри повністю «чуттєві» і нездатні до раціонального самоконтролю; «жовта» раса сповнена утилітаризму і тому їй невідомі героїчні пориви та високі досягнення; єдиною «історичною расою» є біла, яка з самого початку «володіла монополією на красу, розум та силу». Хоч би де і коли виникала цивілізація (за Гобіно їх було всього десять), в її народженні обов'язково брала участь «біла кров». Але й «біла» раса не є однорідною: вона представлена трьома варіаціями — «хаміти», «семіти» та «ефетиди». Перші дві виявилися нестійкими і швидко змішалися з «чорною» расою; з ефетидів Гобіно вирізняє «сім'ю арійців», з якими пов'язує все найкраще, що є на Землі. Це — природжена «раса володарів», фізично найбільш сильна та приваблива, їй притаманні надзвичайна енергія, мужність і творчий геній. Відчуваючи свою унікальність, арійці, за Гобіно, дбали про збереження «чистоти породи», наслідком чого була жорстка ієрархія соціального життя (наприклад, кастовий устрій Давньої Індії).

Современная западная социология: Словарь. — М., 1990; Щёкин Г. Социальная теория и кадровая политика. — К., 2000.

Г. Щокін





Перша публікація: 01/01/2005

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.