Політологічний словник - М. Ф. Головатий 2005

Гуманізація

Гуманізація — процес «олюднення» суспільного життя, в основі якого лежить принцип світогляду, що людина є найвищою суспільною цінністю, вона здатна до необмеженого розвитку і самовдосконалення, реалізації усіх її сутнісних сил, здібностей і талантів. Ідеї, які лежать в основі Г., у європейській інтерпретації відомі з різних джерел ще з V— IV ст. до н. е. Концепція Г. набуває відносно завершеного вигляду в епоху Ренесансу (Данте, Петрарка, Боккаччо, Піко дела Мірандолата ін.). Це вчення про пріоритет у суспільному житті людських цінностей та мистецький, етично визначений напрям, що утверджує ідеал людини як освіченої й високоморальної особистості.

Упродовж історії цивілізації Г. набуває різних напрямів, форм, забарвлень: релігійних та атеїстичних, політичних та ідеологічних, мистецьких та етичних, раціональних та ірраціональних, оптимістичних та песимістичних. В сучасну епоху Г. набуває глобального характеру як процес утвердження гуманних цінностей у світовій культурі, політиці, економіці. В українському суспільствознавстві проблема Г. постає як процес відродження і розвитку національної культури, держави, громадянського суспільства.

М. Михальченко