Політологічний словник - М. Ф. Головатий 2005

Дідро Дені

Дідро Дені (1713 — 1784) — французький філософ, просвітник, керівник «Енциклопедії«», письменник, критик мистецтва. Основні твори: «Думки до пояснення природи» (1754), «Розмова Д’Аламбера і Дідро» (1769), «Філософські основи матерії й руху» (1770), «Елементи фізіології» (1774 — 1780).

Д. народився в м. Лангре в сім'ї ремісника. Кілька років навчався в місцевому єзуїтському коледжі, потім закінчив коледж у Парижі. В 1732 р. отримав звання магістра мистецтв. За своїми політичними поглядами був критиком феодально-деспотичного ладу, відстоював матеріалістичні й атеїстичні ідеї, за що переслідувався владою і католицькою церквою. В розумінні суспільних явищ Д. залишався ідеалістом. Борючись проти феодального деспотизму, він висловлювався за конституційну монархію.

У Д. немає спеціальних праць, де б висвітлювалися його політичні погляди. Твори, в яких він порушував політичні проблеми, часто складені у формі діалогу. Політичні погляди Д. добре розкриті в його листах.

У молоді роки Д. був послідовником Ф. Бекона і в філософії, і в політиці. «Енциклопедія» (1751-1965) — основний результат наукової кар'єри Д., в якій він відстоював ідею «освіченого деспотизму», він щиро вірив в індивідуальну свободу і не думав, що вона загине під абсолютистською владою. Так само, як Вольтер, він мріяв бути філософом при монархові, який підтримував би просвітництво. Здійснивши подорож до Росії на запрошення Катерини II у 1773 р., він відмовився від цієї ідеї. Д. намагався переконати імператрицю в необхідності докорінної зміни управління й освіти народу в Росії. Пропонував безплатну народну освіту, скасувати всі станові привілеї, перетворити всіх громадян у представників третього стану, знищити кріпацтво, відділити церкву від держави. Найкращим державним устроєм Д. вважав конституційну монархію. Монарх, вважав Д., повинен мати парламент, законодавчий орган, який би перешкоджав перетворенню виконавчої влади у деспотичну. Монарх повинен завжди пам'ятати про те, що він керує від імені народу і для народу. В останні роки життя Д. сприйняв ідею республіканського правління і вважав справжнім сувереном сам народ.

Длугоч Т. Б. Дени Дидро. — М., 1986.

Р. Марутян